П’ята заповідь блаженства: Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть, – показує нам, що ті, хто бажає блаженства, повинні бути милостивими. Виконувати цю заповідь можна за допомогою справ милостей тілесних і духовних. Справи милості тілесної – це голодного наситити, спраглого напоїти, одягнути голого, відвідати ув’язненого, відвідати хворого, мандрівника прийняти в дім і упокоїти та хоронити померлих в убозтві.

Духовні ж справи милості наступні: нерозумного навчити істині і добру, подати ближньому добру і своєчасну пораду в утрудненні чи небезпеці, що не помітна для нього; молитися за нього Богові, утішити сумного, не мститися за зло, яке скоїли нам інші; від серця прощати образи і відхиляти грішника від гріха. Про цю останню справу милості духовної в поєднанні з милістю тілесною я нині маю намір сказати вам кілька слів. Наскільки, браття, велике лихо людини, коли вона стоїть на шляху погибелі, настільки ж велика і чеснота того, хто врятує того, хто гине. Така людина душу свою врятує від смерті і безліч гріхів своїх покриє.

Що мені тепер сказати вам на закінчення цього? Скажу словами апостола Якова: «Браття! Якщо хтось із вас відхилиться від істини і хтось наверне його, нехай той знає, що хто звернув грішника з облудної путі, спасе душу від смерти і покриє безліч гріхів» (Як. 5:19,20). Амінь.

Пролог