Слід слухатися пастирів і учителів духовних

Є люди, які, вважаючи себе дітьми Православної Церкви, не звертають, проте, анінайменшої уваги на настанови, запропоновані їм її пастирями. «До чого, – кажуть, – нам ці настанови? Дав Бог розум та волю вільну – і керуйся ними».

Але питання: хто поставив пастирів і учителів церковних? «І Він, тобто Бог, – каже Апостол, – настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями, на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового» (Еф. 4:11,12). А якщо так, то, йдучи проти пастирів і учителів духовних, проти кого йдуть ті, хто їх не слухає? Очевидно, проти Того, Хто і настановив їх. Так воно і є. «Хто слухає вас, – каже Ісус Христос, – той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає» (Лк. 10:16).

Далі: ті, що відкидають настанови пастирів, сподіваються з користю керуватися в справі спасіння власним розумом і волею. Чи треба доводити безпідставність подібного судження? У першої людини розум був чистіший за наш, і воля була більш схильною за нашу до добра, але і тоді без послуху загинув Адам. Що ж ми зробимо з нашим розумом потьмареним, волею, що більше прагне до зла, ніж до добра? Що ми зробимо одним своїм розумом без досвідчених керівників, коли страшні вороги наші: світ, плоть, і диявол – щохвилини нападають на нас, коли бачимо, що тисячі людей з розумом незвичайним, але непокірливим, загинули безповоротно, що тисячі людей, керуючись одним розумом, замість того, щоб бути друзями Церкви, ставали її ворогами і гонителями? Що ж після цього? Чи є надія на спасіння від одного нашого розуму? Очевидно, ні.

Нарешті, з приводу строгих, хоча легкоздійсненних настанов пастирських, багато хто каже: «Нам вони не під силу – не можемо їх виконати». Але якщо так, то чого ж хочуть вони? Щоб Царство Боже даром для них далося? Але ж цьому, браття, неможливо бути. «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11:12). «Але ті, що Христові є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями і похотями» (Гал. 5:24) «Входьте, – каже ще Спаситель, – вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними» (Мф. 7:13). Значить, і що в цьому випадку ті, хто не слухається пастирів Церкви, не виправдовуються і до спасіння себе, посиланням на свою неміч, не наближають.

Отже, браття, «слухайте наставників ваших і будьте покірні, бо вони постійно дбають про душі ваші» (Євр. 13:17). Амінь.