Секрет апостольського успіху

«Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних» (1Кор. 1:26), – ці слова, які написав апостол Павло до коринфської общини, можна було б адресувати всім апостолам Христовим. Жоден з них не був шляхетного походження, багатим чи освіченим. Виключенням тут може слугувати апостол Павло, який мав добру релігійну освіту (див. Діян. 22:3), проте він сам, за його словами, став безумним «Христа ради» (1Кор. 4:10), тобто відкинув свій привілейований статус фарисея, свідомо наражав себе на численні небезпеки (див. 2Кор. 11:24-27), і все заради того, щоб євангельською проповіддю «спасти хоч деяких» (1Кор. 8:22). Виходячи з цього, і апостол Павло повністю відповідає раніше наведеній характеристиці.

«Але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще» (1Кор. 1:27,28), – і ці слова можна в повній мірі адресувати вже згаданим апостолам Христовим. Минуло близько 19 століть після їх смерті, проте світ пам’ятає про них і шанує їхню пам’ять. Ті невеличкі літературні твори (звісно, за обсягом, а не за значенням!), які полишили після себе лише деякі з них, по нинішній день заставляють мільйони, мільярди читачів (ви тільки уявіть собі таку силу-силенну людей!) вдумуватися в їхні слова, шукати в них прихований сенс, відкривати завдяки їхнім рядкам щось нове для себе і в собі. Про такий ефект своїх творів не міг мріяти жоден письменник!

Навіть ті з апостолів, про яких з Біблії ми дізнаємося лише ім’я, чи максимум кілька скупих фактів, розбурхують серця і розуми багатьох поколінь (!) людей, змушуючи їх буквально вигадувати їхні життєписи, намагаючись поєднати долю апостолів з долею власного народу. Узяти хоча б, наприклад, Шотландію, чиїм святим покровителем вважається апостол Андрій Первозванний, і на прапорі якої зображений косий хрест – згідно з переказом, саме таку форму мав хрест, на якому розіп’яли апостола Андрія. Навряд чи цей святий муж бував за земного життя на землях сучасної Шотландії, проте не це головне. Головне те, що шотландці вважають своїм покровителем апостола Андрія, людину, яка асоціюються зі Спасителем, Господом нашим Ісусом Христом, а не орієнтуються на якогось пройдисвіта-революціонера, на кшталт СРСР.

З такою славою не зможе змагатися жодна інша людина, навіть пам’ять про відомих постатей 20, а тепер 21 століття, з часом потьмяніє і залишиться лише в анналах історії серед інших імен колись відомих правителів, винахідників, митців, де вже покояться імена царської династії Іродів, яких більш-менш пам’ятають лише через те, що вони перешкоджали Христу та Його апостолам. В іншому випадку їх імена були відомі лише вузькому колу істориків. Проте пам’ять про святих апостолів зберігатиметься у віках, «по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20), як і обіцяв Христос перебувати з усіма нами. Саме завдяки цій Господній обіцянці, забудькуватий світ по нинішній день пам’ятає про апостолів. Саме в зв’язку зі Спасителем полягає секрет феноменального успіху апостолів.

Можливість такого успіху доступна кожному з нас – головне тут, мати бажання стати успішним, згідно слова Христового: «Того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть» (Ін. 6:37).

Автор: Михайло Лукін