Не судити передчасно
«Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам» (Мф. 7:1,2), – попереджає нас Біблія. Проте попри всі застереження, переважна більшість людей тим чи іншим чином засуджує ближніх. Однією з форм такого засудження стало навішування людям певної національності, зовнішності, професії – «ярликів», тобто оціночного судження про людину, яку ми достеменно не знаємо. Як, наприклад, фарисеїв, представників однієї з релігійних течій, що існували в Іудеї в новозавітні часи, ми вважаємо лицемірами, а слово «фарисейство» в українській мові стало синонімом цієї людської вади.
Звичайно, судження про те, що багато фарисеїв були лицемірами не є безпідставним. Сам Спаситель неодноразово казав про це: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри…» (Мф. 23:13-16;23-27). Проте, варто зауважити, що не всі фарисеї були лицемірами, були серед них і богобійні люди, як наприклад, Йосиф Аримафейський, «чоловік благий і праведний…, який і сам сподівався Царства Божого» (Мф. 23:50,51). Саме завдяки його старанням, а також старанням Никодима, який також був фарисеєм, був гідно похований Спаситель. «Тому не судіть нічого передчасно» (1Кор. 4:5), щоб не опинитися в недвозначному становищі, в якому опинився… фарисей з Христової притчі про митаря і фарисея. Біблійний приклад фарисея був обраний спеціально, щоб надати допису більшої об’єктивності, і мимоволі не стати захисником фарисеїв. Адже так склалося, що людям найважче дотримуватися середини, більшість з нас так чи інакше воліють тікати від однієї крайності до іншої: як, наприклад, якщо ми не засуджуємо фарисеїв, то починаємо мимоволі їх захищати.
Отже, «два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники…» (Лк. 18:10,11), – от на цьому місці фарисею варто було просто сказати слово «Амінь», тим самим завершивши свою подячну молитву Господу. Проте фарисей не утримався, а засудив ближнього, точніше митаря, навісивши на нього звичний для юдеїв того часу ярлик: «грішник». І адже не помилявся, митарі були зрадниками свого народу, які співпрацювали з ненависними римськими окупантами та до того ж обдирали власний народ. Саме так сприймали юдеї митарів, а не як людей, які ішли за Ісусом. У більшості з нас, сучасних християн, про митарів склалося саме таке враження.
Фарисей назвав грішника – грішником, але одночасно засудив його, а от цей момент явно не був для нього на користь: «Не злословте один на одного, браття: бо хто злословить на брата або судить брата свого, той злословить на закон і судить закон: коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець закону, а суддя. Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і погубити; а ти хто, що судиш ближнього?» (Як. 4:11,12). От чому фарисей «пішов до дому свого виправданий» менше, ніж митар, адже «всякий, хто підноситься, принижений буде» (Лк. 18:14). А засудження ближнього хіба не є піднесенням?
От так згаданий фарисей згрішив перед Богом, хоча, цілком можливо, хотів догодити Йому. У подібну недвозначну ситуацію, як вже казалося на початку, можемо потрапити і ми, коли будемо судити малознайомих людей за зовнішніми ознаками та звичними «ярликами». «Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога» (1Кор. 4:5).
Зазвичай, згадуючи цю притчу, люди звикли порівнювати митаря і фарисея, проте сьогодні хотілося оминути цієї розмови. А все через згадані «ярлики», згідно з якими, ми мимоволі почали вважати митарів ледь не праведниками, на відміну від «лицемірних» фарисеїв. Виявляється «ярлики» можуть бути не тільки негативними, але і позитивними, що в підсумку заважатимете нам правильно сприймати людей. Не судити, а сприймати. Зважаючи на це, цю розмову хотілося б закінчити наступною біблійною порадою: «Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всім просто й без докорів, – і дасться йому» (Як. 1:5). Амінь.
Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)
Усе по темі: Неділя про митаря і фарисея