Про благоденство грішників і страждання праведників

Скорботне на землі життя праведників і щасливе, як здається іноді, життя грішників, часто наводять нас на роздуми: за що ж перші страждають, і за що останні благоденствують? Невже Господь не бачить скорботи перших та їх чеснот, і не знає про гріхи останніх і немає в Нього для них покарання? Як же розуміти після цього правосуддя Боже?

Багач у пеклі, Джеймс Тіссо

От що відповідає на це св. Златоуст: «Якщо, – каже він, – бачиш грішника здоровим і багатим, то не дивуйся цьому; бо і він якесь мале добро зробив і тому отримує за нього тут нагороду свою; так само, як і багач Євангельський, почує він голос: «Чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого?» А коли бачиш праведника, що приймає біди і скорботу, радій про нього; бо ними він очищається тут від гріхів, а там до великої радості піде… І що бентежишся сумним житієм святих? Пам’ятай, що ті, які терплять тут заради Господа скорботи, ті в Небесному Царстві опиняться; а злі лихварі, злодії і грабіжники, і наклепники, хоча тут у багатстві живуть, зате там повинні чекати собі вічну муку. Прикладом цьому може служити той же Євангельський багач, якому Авраам сказав: «Ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар – тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш». Слухайте, які блага багатий прийняв: багатство, здоров’я, розкішну їжу, владу, славу, шанування і від усіх честь. А що ж Лазар? Чи не згрішив і він? Так, і він малі мав гріхи. Але от, коли багатий приймав земні блага за мале його добро, то в той же час і Лазар терпів скорботу за ті малі його гріхи. І через це, по смерті, цей тішиться, а той страждає».

«Отже, браття, – продовжує вселенський учитель, – якщо бачите праведника, що приймає тут хвороби і біди, радійте за нього: бо, тут очистившись від гріхів, туди, до Бога чистим піде. І якщо біди йому множаться, то разом з ними множиться і нагорода. Так і праведний Йов, що непорочно заповіді Божі дотримав, скільки пристрастей і бід прийняв тут! А для чого? Для того, щоб там велику честь отримати. Злі ж нехай у здоров’ї живуть і бід не приймають, не заздріть їм, але плачте про них, бо меч судний готується для них. Так і Ісав багатів, живучи погано, а Яків праведник багато скорботи прийняв. І Давид, пророком Божим будучи, увесь час життя свого провів у трудах і бідах; син же його Соломон, що царював сорок років, мав і з усіма мир, і славу, і честь, і мудрість, і розум більший за всіх; але яка була йому користь від цього, коли, залишивши Бога, в ідолопоклонство впав? Так і Іуді чи допомогло вчення Господнє і чудотворення, коли врешті-решт задушенням себе погубив? Отже, не те добре, що добре почалося, а що добре закінчиться. І щасливим може назватися тільки той, хто до кінця здійснив свій подвиг».

Отже, от для чого багато хто зі святих тут страждає і багато хто із злих благоденствує! Перші, щоб і від малих гріхів очиститися і велику нагороду від Бога отримати і, звичайно, щоб після земної скорботи ще сильніше відчути солодкість радощів небесних. А останні, хоча благоденствують за довготерпінням Божим, Який очікує від них покаяння, але горе ним, якщо не покаються! На тому світі віддане буде ним за справами їхніми. Та чи дійсно вони ще благоденствують? О, яке вже тут може бути благоденство, коли в людини і совість нечиста, і меча Божого на свою голову вона щохвилини чекає, і мука вічна на неї чекає? Ні, це тільки здається нам, що є щастя в нечестивих, а насправді його ніколи немає, і грішник, як би не здавалося нам щасливим життя його, насправді абсолютно схожий на хворе, усохле дерево, яке зовні хоча іноді і зеленіє, а усередині все-таки черв’яками з’їдається і не нині, так завтра буде зрублене та у вогонь кинуте. Амінь.