«Швидше б це кінчилося, і почнеться нове життя». Так ми і упускаємо щастя

Ми живемо у світі хаосу, але в нас є компас, тому ми можемо орієнтуватися, знаючи, куди йти; ми знаємо, де сходить Сонце, де – Христос. І ми віримо, віримо.

Якось я сказав одному чоловікові, що прийшов на сповідь:

– Прославляй Бога за те, що ти віриш!

– Так-так, слава Богу! – схвильовано відповів чоловік.

– А знаєш, що було б з тобою без віри?

– Знаю, отче, не кажіть, я сам вам скажу!

– Скажи!

– Я б з’їхав з глузду.

Те ж саме я хочу сказати і тобі. Якби ми не вірили в Бога, то з’їхали б з глузду. Якби не вірили в те, що Господь існує, якби не відчували Його. Адже віра – це не якась красива теорія. У певний момент вона трансформується у відчуття Бога, у зіткнення з Ним, стаючи живим почуттям, живим відчуттям того, на що ми сподіваємося, розкриваючи невидиме і перетворюючись на досвід.

Наша віра стає досвідом. Отже – прославляй Бога за те, що віруєш. За те, що читаєш зараз нашу бесіду, за те, що голова добре працює. Дякуй за це Христу. І коли я говорю про голову, то не маю на увазі видатний інтелект – наприклад, математичні здібності і так далі. Можливо, таких здібностей у тебе і немає – як немає їх і в мене. Ми не уміємо вирішувати складні рівняння, у нас примітивніший розум, але ми зрозуміли дещо набагато важливіше: ми зрозуміли сенс і мету життя, вхопилися за рятівне коло – за Христа. Ми доторкнулися до Господа, вклали Його у своє серце. Тому ти – дуже щаслива людина, адже в тебе є така величезна перевага в житті!

Мене часто просять: «Отче, скажіть нам щось хороше на прощання, побажайте щось!» Так от, бажаю вам мати в серці радість Христову, жити цією радістю, вкласти Христа у свою душу і радіти тому, що ви – вірні. Нехай віра для вас не буде рутиною або якимсь дратівливим чинником. Нехай вона подібно до яскравого спалаху увійде до вашого життя. І в мороці сьогодення нехай світло Христове освітлює ваш шлях і дарує нескінченну радість у житті. Ми живемо в прекрасну епоху! Так, вона повна хаосу, але як добре посеред цього хаосу сказати:

– Господи, яке щастя – знати Тебе в наш час, коли інші люди гадки не мають, куди йти, а Ти мені дав такий подарунок! І чим більше навколо мене брехні, тим ясніше я розумію, що Ти – Істина. Я бачу це в обличчях інших людей, в їх втомлених очах – втомлених не лише від трудів, але і від насолод.

Сьогодні до послуг людини представлені, здається, усі види розваг і задоволень. Люди постійно чимось насолоджуються, але при цьому позбавлені головної насолоди – благодаті Христової, Його радощі, солодощі і блаженства, якими Він наділяє нас, вірних. А у вас, наших слухачів, усе це є. Ви живете радістю Христовою. От чому бути християнином – це не лише щастя, але і привілей: жити з радістю Христовою в серці і почувати себе Його наслідним принцом, принцесою – у вік цей. Ми – обраний, царюючий, священний народ, що віддався Христу в епоху хаосу, змішення і безладу.

Тому я завжди засмучуюся, коли бачу християн, які не радіють життю, не насолоджуються тим, що мають, – своїм домом, сім’єю, дітьми, роботою. Їх життя перетворюється на якесь убозтво. Таке ставлення мені не подобається. Так, нелегко завжди і усьому радіти. Радість не викликати натисненням на чарівну кнопку. Тут необхідно зайняти вірну, мудру позицію – те, про що кажуть святі отці: здобувати любомудрість, тобто правильне ставлення до життя, завдяки чому і приходить радість.

Швидше б це закінчилося, і почнеться нове життя

Так. А ми постійно губимо цю радість, не уміючи утримувати її – от вона і вислизає з рук. Хоча щастя виходить від Бога у величезних кількостях – воно як річка, буквально заливає нас, щоб ми пили, щоб освіжалися, а ми замість цього тільки і робимо, що упускаємо його. І знаєш, чому? Бо постійно думаємо про те, чого бракує. Якісь нездійснені мрії, нереалізовані плани – хто винен, що робити, і так, між минулим і майбутнім втрачаємо сьогодення, втрачаємо дари Божі, якими Він наділяє нас у даний момент. Наведу зараз приклад, щоб краще зрозуміти це.

У сім’ї зростає дитина. Поки вона маленька, з нею багато клопоту, і от мати починає повторювати:

– Швидше б ти пішов до школи!

І от малюк вирушає в перший клас. Але труднощі не закінчуються, і мама знову зітхає:

– Швидше б закінчилася ця початкова школа! Усі уроки доводиться робити разом з тобою. Годинами сидимо над домашнім завданням – мені вже здається, що я скоро і оцінки почну отримувати замість тебе, і наприкінці року в нас буде два щоденники і два свідоцтва. Швидше б ти опинився в середній школі – буде легше.

І от дитина переходить у середню школу. Ну так, легше. Пару днів. А потім – усе по-старому. От вже і старшокласник – а проблемам кінця-краю немає, починається підготовка в коледж, виш, курси, репетитори, навчання все серйозніше, навантаження все більше – тяжко. Вступ у коледж – ну, тут свої проблеми. Коледж позаду, починається навчання в університеті, а батьки як і раніше думають про те, що буде, як усе мине, чим закінчиться і коли Бог нарешті усе влаштує так, щоб ми видихнули і пораділи. А знаєш, чим усе закінчується? Після університету твій син йде в армію, потім влаштовується на роботу, одружується і починає жити своїм життям, і виявляється, що весь той час, поки ти мріяла про краще, Господь посилав тобі це краще. Іншими словами, твоя дитина пішла в школу, закінчила її, поступила у виш, знайшла добру роботу – загалом, практично усі твої бажання виконалися, але в результаті – знову незадоволення, смуток, туга і чогось бракує. Чому так? Чому весь цей час ти не могла просто радіти тому, що посилає тобі Господь, продовжуючи неодмінно бажати чогось ще?

– Швидше б це закінчилося, – думаємо ми, – і почнеться нове життя!

Ні, треба жити сьогодні, зараз. Інакше твоє сьогоднішнє щастя пройде повз тебе, розумієш? Ми не вміємо жити сьогоднішнім днем. Скільки зараз твоїй дитині? Місяць? От і гойдай її на руках, обіймай, але не думай про те, щоб вона скоріше підросла – я маю на увазі, не перенось сьогоднішні хвилини щастя в майбутнє. Не кажи: «От коли вона виросте – як буде добре!»

Ні! Сьогодні, зараз – найкращі миті для тебе і твого малюка, якого ти тримаєш в обіймах. Зараз радій! Радій, насолоджуйся моментом, цілуй свого крихітку – живи зараз! Зараз, а не в далекому майбутньому, яке і так настане. Навчися радіти дарам Господнім, якими Він наділяє тебе зараз, що належить тобі. Майбутнє нам не належить, воно ще не настало.

Твоя дитина – вже першокласник? Радій, насолоджуйся цим часом, нехай кожен ваш день буде наповнений щастям. Адже якщо гарненько подумати, стає ясно: замість того, щоб жити сьогодні, ми тільки і робимо, що плануємо майбутнє. Зараз, приміром, про що ти думаєш? «Так, закінчиться передача, і я візьмуся за роботу. Чи послухаю наступну передачу, а потім приготую вечерю». Іншими словами, ми живемо не в цьому конкретному моменті, а в тому, що буде. Чи постійно озираємося назад, у минуле. Так, між минулим і майбутнім і вислизає від нас щастя, яке посилає Господь. Знаєш, скільки усього Він дає тобі, а ти цьому зовсім не радієш? У тебе сім’я, діти, смачна їжа, затишний будинок, приємне дозвілля – щастя! І годі мріяти про відпустку. Я, наприклад, іноді починаю повторювати:

– Ах, швидше б літо, поїду на Афон! А потім – на декілька днів в Єрусалим!

Тобто переношу своє щастя в майбутнє. А це помилка. Помилка. І я знаю, що Господь каже мені:

– Пробач, але хіба Я – не твоє щастя? Адже Я завжди поруч, з тобою, у тобі, Я є присутнім у твоєму сьогоднішньому дні, а ти мрієш про літо, коли відправишся на Афон і будеш нарешті щасливий. Значить, сьогодні ти не щасливий? А хіба сьогодні Я не поруч з тобою? Хіба не Я – джерело щастя? Хіба не Я – усе для тебе? Хіба не Я посилаю тобі сьогоднішній день – з тієї миті, як ти розплющуєш очі, і до самої ночі?

Щастя – це просто, а ми упускаємо його

Живи сьогоднішньою присутністю Господа у твоєму дні, у твоїх справах, живи тим, що зараз у твоїх руках, у тому, що Він посилає тобі. Щастя – це дуже просто. Воно поруч, от тут – прямо під ногами, прямо в наших руках, а ми упускаємо його. І воно зникає. А минають роки, і ми зітхаємо:

– Ах! Як добре було жити! Скільки усього радісного було – діти ходили в школу, жили з нами, а ми не розуміли тоді свого щастя, не цінували того, що мали, а замість цього тільки твердили: «Ну коли ж закінчиться ця школа; коли ж закінчиться університет». І от усе закінчилося, і тепер ми зовсім одні. У дітей свої сім’ї, вони живуть окремо, бачимо ми їх тепер нечасто. Скільки прекрасного, виявляється, упущено! А усе тому, що ми постійно бурчали, скаржилися і турбувалися, думаючи про майбутнє, хоча Бог у той момент був зовсім поряд!

«Царство Боже всередині вас є», – каже Господь (Лк. 17:21). Царство Боже – це і є Господь, тобто Він, Христос, – посеред нас, у нашому серці, і зараз треба жити Їм, зараз – насолоджуватися і радіти тому, що Він дарував, зараз – прославляти Його за всі дари.

Отже любіть один одного, будьте поруч, розмовляйте, живіть сьогоднішнім щасливим днем! І частіше повторюйте: «Я люблю тебе!»

Тоді і ваші діти теж будуть щасливими, бачачи вашу любов, спокій і радість. «У мене спокійні, радісні, щасливі батьки, – твердо знає така дитина. – Вони нічого не бояться, не страшаться майбутнього, бо вміють насолоджуватися сьогоднішнім днем». Це – найкращий спадок, який батьки можуть залишити своїм дітям. Якщо взагалі говорити про спадок, то найбільше багатство – саме таке. Немає в тебе грошей, немає машини, квартири, дачі – нічого страшного, твої діти обійдуться без цього.

Ні – так ні. Головне – щоб вони бачили вас радісними, і серед проблем, труднощів, і коли проблем немає, у багатстві і бідності. Бог знає, для чого тобі потрібне те, що Він посилає. Навчися розуміти це, і будеш завжди щасливий. Щасливий в усьому. І з грошима будеш щасливий, розуміючи, що гроші потрібні не лише для комфортного життя і самозадоволення, але і для того, щоб допомагати тим, хто має потребу. І без грошей будеш щасливим – бо бідність робить людину більш смиренною, терпеливою, скромнішою, учить цінувати те, що маєш. Скромна людина – красива людина. Вона їсть просту їжу, п’є воду або сік, і її просте життя відбивається і на зовнішньому вигляді. Вона щаслива. Та взагалі, якщо пізнати Христа, то можна бути щасливим незалежно від того, багато або бідно ти живеш. Бути щасливим завдяки всьому, що дає тобі Бог. Дає здоров’я – користуйся, будь щасливий і дякуй. Дає хворобу – терпи, і тоді набудеш щастя в молитві, яка народжується із страждань, через терпіння і сльози.

У такому разі дитина також отримає велику користь – якщо бачитиме терплячого батька, терплячу матір, які покірливо несуть хрест хвороби і горя. Розумієш? Щастя і радість не приходять у дім самі по собі. Неважливо, багатий ти або бідний, здорова твоя дитина або ні. Не в цьому річ. Щастя приходить тоді, коли розгадаєш його секрет. І людина, що розгадала секрет щастя, щаслива завжди, за будь-яких обставин.

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)