Благовіщення
…Ісус ще не народився, ангел тільки являється до Його названого батька, як про це розповідає Євангеліє від Матфея, і до Його майбутньої Матері Марії Діви, як це показано в Євангелії від Луки. Виявляється, у Новому Завіті не одне Благовіщення, а два. Це як би дві парні ікони, тому одна не цілком зрозуміла без другої. Про Благовіщення Йосифу було сказано вище. У Євангелії від Луки сцена приблизно та сама. І ще дуже добре прочитати цей текст паралельно з 6-м розділом книги Суддів, де ангел являється Гедеону із словами «Господь з тобою!» і наказує йому виконати певну місію: врятувати Ізраїль від мадіанитян. Діві Марії ангел теж являється із словами, що стали тепер молитвою: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою». «Радуйся, Благодатна» – у Синодальному перекладі, Хайре кехарітомене грецькою. Тут це слово хара, корінь слова «радість», звучить двічі: у слові «радуйся» – хайре і в слові «Благодатна» – кехарітомене. Виходить щось, що, можливо, нагадує українське, «радуйся, обрадувана» або «радуйся, повна радості». У відповідь на це незрозуміле доки для Неї вітання – «благословенна Ти в жонах», Марія, ще не усвідомлюючи розумом, але приймаючи серцем Звістку від ангела, вигукує: «Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм!»
Блаженний Ієронім переклав це місце латиною як esse ancilla Domini. Ancilla – не раба, а служниця, тобто в Ієроніма передана радість служіння. Слово «раб» для нас має все-таки негативний відтінок, і неабиякою мірою цей відтінок несе увесь Старий Завіт; тільки в христологічних розділах книги пророка Ісаї значення «раб» передане словом «отрок». Так або інакше, у відповіді Марії закладений саме сенс добровільного служіння.
Це підтверджується подальшим текстом, який теж дуже важко перекласти не лише українською, але і будь-якою іншою мовою. Грецькою Вона вигукує: «Генойто!». Це дієслово («бути», «ставати») використовується в Біблії досить часто, але тільки в наказовому способі, як у молитві «Отче наш»: «Нехай буде воля Твоя» – або у вигуку Бога в момент творіння: «Нехай буде світло!» (Бут. 1:3). Тут же спожитий особливий нахил грецького дієслова, якого немає в інших мовах, він називається optativus – це так званий бажаний нахил, через який передається бажання того, хто говорить. Значить, виходить не просто «Нехай буде Мені…», але «Нехай буде Мені, як Я того радісно бажаю». Відтінок цей вислизає з будь-якого перекладу, але про нього необхідно пам’ятати.
Ангел відходить від Марії, і Вона вирушає «у передгір’я, в місто Іудине», у дім Захарії. Ця розповідь нагадує книгу Самуїла, або Другу книгу Царств, розділ 6-й, вірш 2-й: «І встав і пішов Давид і весь народ, який був з ним з Ваала Іудиного». Вони, як і Марія, теж йдуть у гори, щоб перенести звідти ковчег Божий. У Євангелії від Луки сказано, що побачивши Мати Божу, яка наближається до їх дому, майбутній Іоанн Предтеча розбурхався в утробі своєї матері Єлисавети. Він танцює в утробі матері подібно до того, як цар Давид «скакав з усієї сили» перед ковчегом Завіту, коли його несли в Єрусалим. А хто така Мати Божа? У грецькому акафісті Богородиці є чудова фраза: «Радуйся, Свята святих більша, радуйся, ковчеже, позолочений Духом». А в латинській літанії Матері Божої є така фраза: «Arca foederis ora pro nobis» – «Ковчеже Завіту, молися про нас!» Для середньовічного богослов’я Мати Божа, яка несе в утробі Своїй Немовляти Ісуса, – це новий ковчег Завіту.