Властивості Божі (закінчення)
Бог – всеправедний. Праведність розуміється в слові Божому і в звичайному слововживанні в двох значеннях: а) як святість і б) як справедливість, або правосуддя. Святість полягає не лише у відсутності зла або гріха, святість є наявність вищих духовних цінностей, сполучених з чистотою від гріха. Святість подібна до світла, і Божа святість – як найчистіше світло. Бог “Єдиний Святий” за єством, за Своєю природою. Він є Джерело святості для ангелів і людей. Правосуддя Боже є інша сторона всеправедности Божої. “Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю” (Пс. 9:9). Господь “воздасть кожному за вчинками його… Бо Бог не дивиться на особу” (Рим. 2:6 і 11).
Як узгоджувати Божественну любов з правдою Божою, із строгим судом за гріхи і покаранням винного? З цього питання висловлювалися багато учителів Церкви. Вони уподібнюють гнів Божий гніву батька, який, щоб напоумити непокірного сина, прибігає до батьківських каральних заходів, сам у той же час тужить, засмучуючись про нерозуміння сина і одночасно співчуваючи йому в спричиненій прикрості. Через те Божа правда завжди є і милосердя, і милосердя є правда, згідно сказаного: “Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися” (Пс. 84:11).
Святість і правда Божі тісно пов’язані між собою. Бог закликає усіх до життя вічного в Його Царстві. Але в Царство Боже не може увійти ніщо нечисте. Тому Господь очищає нас покараннями, як діями виправними, заради любові Своєї до нас. Бо на нас чекає суд справедливості, суд для нас страшний. Як можемо ми увійти до царства святості і світла, – і як могли б ми там себе почувати, будучи нечистими, темними і не маючи в собі святості і жодної позитивної духовної чи моральної цінності?
Бог – всемогутній. “Він сказав – і сталося, Він повелів – і створилося” (Пс. 32:9), – так висловлюється псаломщик про всемогутність Божу. Бог є Творець і промислитель світу. Він – Вседержитель. Він “творить чудеса єдиний” (Пс. 71:18). Якщо ж Бог терпить зло і злих у світі, то не тому, що Він не може знищити зла, а тому, що Він дарував свободу духовним істотам і направляє їх до того, щоб вони за своїм власним бажанням відкидали зло і навернулися до добра. (З приводу казуїстичних питань про те, чого Бог “не може” зробити, треба відповісти, що всемогутність Божа простягається на все те, що угодне Його думці, Його добрості, Його волі).
Бог – всюдисущий. “Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? Зійду на небо – Ти там перебуваєш; зійду в пекло – і там Ти. Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря, і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене” (Пс. 138:7-10). Бог не підлягає жодному обмеженню простором, але проникає Собою усе. При цьому Бог, як Істота проста (нероздільна), є присутнім у кожному місці не Своєю як би частиною або Своєю тільки силою, але всією Своєю істотою, притому не зливаючись з тим, у чому є присутнім. “Божество проникає все, ні з чим не змішуючись, а Його не проникає ніщо” (Іоанн Дамаскін).
Бог – незмінний. “Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни” (Як. 1:17). Бог є досконалість, а кожна зміна є ознака недосконалості, і тому не може бути мислима в досконалій Істоті. Про Бога не можна сказати, що в Ньому здійснюється якийсь процес росту, видозміни, еволюції, прогресу або чогось подібного. Але незмінність Бога не є певна нерухомість або замкнутість у Собі. При всій незмінності Його істота є життя, повне сил і діяльності. Бог Сам у Собі є життя, і життя – Його буття.
Бог – всевдоволений і всеблаженний. Два ці слова близькі одне одному за сенсом. Всевдоволений – слово слов’янське, і його не можна розуміти, як “вдоволений собою”. Воно означає володіння усім, повне багатство, повноту усіх благ. Бог “не вимагає служіння людських рук, ніби в чомусь мав би потребу” (Діян. 17:25). Таким чином, Бог є Сам Джерелом всякого життя, всякого блага; від Нього все творіння черпає свій достаток.
Ап. Павло двічі називає у своїх посланнях Бога “блаженним” (“за славним благовістям блаженного Бога” – 1Тим. 1:11; “яке у свій час відкриє блаженний і єдиний сильний Цар царюючих і Господь пануючих” – 1Тим. 6:15). Слово “Всеблаженний” треба розуміти не так, що Бог, маючи усе в Самому Собі, був би байдужий до страждань у створеному Ним світі; але так, що від Нього і в Ньому всі істоти черпають своє блаженство. Бог не страждає, але милосердствує. Христос “страждає як смертний” (канон Пасхи) не за Божеством, але за Своїм людством. Бог є Джерело блаженства, у Ньому повнота радості, солодощів, веселощів для тих, хто любить Його, як сказано в псалмі: “Перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне” (Пс. 15:11).
Слід звернути увагу, що Священне Писання і святі говорять переважно про властивості Божі, а не про саму істоту Божу. Святі зрідка і тільки побічно говорять про природу Божества, пояснюючи, що істота Його “єдина, проста, нескладна”. Але ця простота, відсутність складності – не байдуже або беззмістовне ціле, а вона вміщує в себе повноту Його властивостей. “Бог – море суті, безмірне і необмежене” (св. Григорій Богослов). “Бог – повнота всіх властивостей і досконалості в їх найвищому і нескінченному вигляді” (св. Василій Великий). “Бог простий і нескладний. Він увесь почуття, увесь дух, увесь думка, увесь розум, усе джерело усіх благ” (Іриній Ліонський).
Говорячи про властивості Божі, святі вказують, що множинність їх при простоті Істоти є результат нашого невміння знайти єдиний спосіб розгляду Божественного. У Бога одна властивість є сторона іншої. Бог праведний, це означає, що Він всеведучий, всемогутній, благий і блаженний. Множинна простота в Богу подібна до сонячного світла, що виявляє себе в різних барвах веселки.
У перерахуваннях властивостей Божих у святих і в богослужебних молитвах переважають вирази, складені граматично в негативній формі, тобто з частками “не” або “без“. Треба, проте, мати на увазі, що ця негативна форма вказує “заперечення обмеження”, як, наприклад: що не неведучий – означає ведучий. Таким чином, вона містить затвердження необмеженості Його досконалості.
Крім того, наші думки про Бога свідчать: 1) або про Його відмінність від світу (наприклад: Бог – Безпочатковий, тоді як світ має початок; Нескінченний, тоді як світ кінцевий; Вічний, тоді як світ існує в часі); 2) або ж про дії Божі у світі і ставленні Творця до Своїх творінь (Творець, Промислитель, Милостивий, Суддя Праведний).
Вказуючи властивості Божі, ми цим не даємо визначення поняттю Бог. Таке визначення неможливе по суті, бо всяке визначення є вказівка меж, а, відповідно, вказівка на обмеженість, на неповноту. У Бога ж немає меж, і тому не може бути визначення поняття Божества: “Бо і поняття є різновид обмеження” (св. Григорій Богослов).