У всіх без виключення рукописах латинського перекладу Біблії після вірша «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне», йде не «Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться», як у грецькій Біблії, а «Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю», і вже потім – «Блаженні ті, що плачуть». Цей варіант, збережений саме всіма латинськими рукописами, зокрема і таким блискучим текстологом, яким був блаженний Ієронім, заслуговує дуже уважного прочитання. Чому?

«Блаженні убогі духом…», а далі – «Блаженні лагідні…». Але ми розуміємо, що слово «лагідний» за сенсом дуже близьке словосполученням «смиренний серцем», «убогий духом», «скорботний серцем» – це дуже схожі поняття. Не випадково Господь каже: «Бо Я лагідний і смиренний серцем» (Мф. 11:29).

«Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю». Цей Євангельський вираз узятий з 36-го псалму, вірш 11-й: «А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм». Яку землю? Звичайно, Землю Обітовану, Святу Землю. Але мовою Нового Завіту Землею Обітованою називається Царство Боже, або Царство Небесне. Значить, слово «земля» тут як би синонімічне словосполученню «Царство Небесне»: «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне», «Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю», тобто Землю Обітовану, або Царство Небесне. Одне і те ж сказане двічі, як у класичному псалмі з числа Давидових, Кореєвих і т. д.

«Успадкують землю». Що означає слово «успадкують»? Воно дуже улюблене Євангелієм. «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25:34). Успадкуйте Царство, станьте спадкоємцями, а не рабами (це вже Послання до Галатів: його основна тема – раб або син, раб або спадкоємець). Ви були рабами – стали синами, дітьми, спадкоємцями. Успадкувати може тільки син, це дуже важливо зрозуміти, це ще одна паралель до другого піввірша Нагорної проповіді «Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю». Лагідні стають спадкоємцями Царства Божого, або Царства Небесного.

А що означає «блаженні»? Із слів, що становлять цей вірш, ми не торкнулися тільки його. Слово це добре відоме із Старого Завіту.

«Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім» (Пс. 118:1), «Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм» (Пс. 83:5), «Блажен муж, що боїться Господа» (Пс. 111:1), «Блажен муж, що не йде на раду нечестивих» (Пс. 1:1) і т. д. У псалмах десятки разів трапляється це слово – «блаженний», або ашер. І грецькою, і латиною, і івритом, і українською мовами воно тепер майже нічого не означає. У грецькому контексті це нагадує про так звані «острови блаженних». Греки вважали, що люди, які прожили благочестиве, гідне життя, такі, як Ахілл, Одіссей та ін., не померли, а перебувають десь на «островах блаженних». От з чим пов’язане, як кажуть лінгвісти, семантичне поле цього слова. Латинське beati – теж не цілком ясне слово, перекладають його іноді на сучасні мови як «щасливий», «блаженний», але це не зовсім точно. Ми не знаємо також, що означає на івриті слово ашер: мабуть, щось схоже на «близький до Бога».

Як людина може бути «близькою до Бога», ми здатні дізнатися тільки з власного досвіду. «Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає» (Пс. 33:19). Значить, близькі до Бога, «блаженні» смиренні духом.

«Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться». Про який плач йде мова? Ми іноді говоримо про когось: «У нього очі на мокрому місці». Але тут маються на увазі не меланхоліки і не жертви соціальних утисків, а ті, хто жадає духовної розради. «Утішати» – одне з найважливіших слів пророцтва Ісаї: «Утішайте, утішайте народ Мій, – говорить Бог ваш» (Іс. 40:1). «Умліває душа моя за спасінням Твоїм… “Коли Ти втішиш мене?”» (Пс. 118:81,82).

Старець Симеон, «муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої» (Лк. 2:25), говорить про Немовля, що прийшло у світ, щоб дати спраглим і тим, хто очікує розради. Блаженні ті, хто всім серцем чекає того моменту, години, коли Господь увійде до їх життя, бо їм дійсно буде дарована і вже дарується ця розрада. Згадаємо також 125-й псалом, де говориться про те, як плач змінюється радістю: «Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю. Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої». У Євангелії від Іоанна Ісус каже учням у прощальній бесіді: «Ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде» (Ін. 16:20). Плач апостолів, печаль Страстей зміняться радістю Воскресіння Христового.

Зміст