Піти за покликом

13 грудня в Україні звершується пам’ять апостола Андрія. З нагоди цього вітають усіх Андріїв, а саме свято обросло численними традиціями, багато з яких, зокрема ворожіння, цей святий муж точно б не схвалив. Проте за усім дріб’язком цього свята стала непомітною постать апостола, тобто посланця Христового, який перший приніс на українські землі Благу звістку про Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа. Через це в Україні апостола Андрія вважають своїм небесним покровителем. Втім, як і в Шотландії.

За проповідь Благої звістки, Євангелія апостол поклав життя близько 77 року в грецькому місті Патри. Згідно з середньовічним переказом XIV століття, Андрій помер, прив’язаний до Х-подібного хреста, з яким його прийнято зображувати. Сталося ж це, знову ж, за переказом, 30 листопада (13 грудня за новим стилем) – от чому саме цього дня звершується його пам’ять, а Х-подібний хрест отримав назву Андріївського. Так це було чи ні – достеменно ми не знаємо, єдине, у чому ми можемо бути впевненими, так це в самій постаті апостола та його слідуванні за Христом, про що свідчать Євангелія.

До імені апостола Андрія часто додається його «титул» – Первозванний, а все через те, що він став першим учнем Христовим. Про це повідомляє нам євангеліст Іван (див. Ін. 1:35-42). У свою чергу Андрій привів свого рідного брата, Симона, більш відомого під ім’ям Петро до Христа. Власне Симон став Петром після знайомства зі Спасителем: Андрій «розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос. І привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти – Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро]» (Ін. 1:41,42).

Проте це було лише «попереднє» покликання, перше знайомство. Саме ж покликання сталося за дещо інших обставин: «Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним» (Мф. 4:18-20). Покинули сіті, щоб навіки залишитися в історії та отримати записи в «книзі життя у Агнця» (Одкр. 13:8), тобто отримати перепустку до вічних осель, які обіцяв Христос учням на Тайній вечері (див. Ін. 14:3). Але це станеться згодом, у той момент два брата не знали цього, вони просто пішли за покликом вбогого Вчителя з Назарету.

Цей же поклик звернений особисто до кожного з нас: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11:28-30). Зверніть увагу, Господь не гарантує життєвого процвітання, слави, пошани, навіть здоров’я. Він гарантує мир, спокій у душі, всі інше додасться, якщо на те буде потреба. Напевно, через це Христову звістку насправді серйозно сприймають не так багато людей, світ, на думку більшості, пропонує значно більше.

От тільки світ забирає, а Господь – дає. Втім, дає не те, що люди вважають для них потрібним, принаймні зараз. Іншої ж думки були Андрій з Петром, тому пішли за Христом, проповідували, навертали людей, засновували церкви, які на нинішній день складають мільйони вірних, а історією їх життя цікавляться майже через 2 тисячоліття. Про такій успіх можна тільки мріяти, загалом непоганий здобуток як для двох малоосвічених галилейських рибалок.

Для чого вся ця мова? У світі полюбляють цікавитися успіхами, досягненнями відомих людей. Але погодьтеся, успіх найвідоміших людей нашого часу є просто блідою тінню успіху цих двох братів. У чому ж секрет їх успіху? – Вони свого часу пішли за покликом Христовим, цей же поклик звернений до кожного з нас. Відчуваєте натяк? Хтозна, чого ви можете досягти пішовши за Христом? Чому б не спробувати?

Автор: Михайло Лукін