Вода життя

Хрещення Господнє – свято, яке часто здається не таким зрозумілим, як Пасха чи Різдво. Ми приблизно розуміємо, що означає Хрещення для нас; але навіщо було хреститися самому Господові? Схоже нерозуміння виражає Іоанн Хреститель: “Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?” (Мф. 3:14).

Що означає Хрещення? Грецьке слово “баптісмо” не пов’язане (як українське “Хрещення”) з хрестом. Воно означає просто “занурення”, занурення у воду. А вода – дуже глибокий символ у Писанні.

Одна з бід нашого часу – втрата символічного мислення; для нас дуже часто вода – це просто речовина, яка зводиться до своєї хімічної формули, і яка нічого не означає, і не повинна означати. Не так бачили світ за часів Нового Завіту – і багато пізніше. Люди бачили об’єм там, де ми – тільки площину, вони бачили переплетення сенсів, що викликають і  відтіняють один одного там, де ми не бачимо нічого.

Створений світ був для людини Біблії – і людини християнського середньовіччя – величезною іконою, пронизаною славою Творця; усе – дерева і зірки, тварини і хмари, були сповнені таємничим сенсом, говорили про щось, передавали утішливе або грізне послання.

І особливо глибокий сенс несла вода. Це таємнича, життєдайна і смертоносна стихія, яку жадають у пустелі і яка топить кораблі. У Біблії вода – це символ смерті; коли в Псалмах сказано: “Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі моєї. Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене” (Пс. 68:2,3), йдеться не про буквальну воду, а про загрозу загибелі; коли йде мова, що “[Бог] простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене” (Пс. 17:17), мається на увазі про порятунок від смерті. Води потопу, грізні води бурі – те, що накриває людину з головою і вона йде кудись у темну глибину, назавжди.

Тому Христос приходить зануритися у воду – це провіщає Його занурення в смерть на Голгофі. І це Його входження у воду розкриває в ній інший сенс, робить її чимось іншим.

Вода – і символ життя; “Спраглі! йдіть усі до вод” (Іс. 55:1), каже пророк, “джерела вод” описуються як Боже благословення; вода омиває і рятує. З води можна вийти – очищеним і обмитим, бо її освятив Господь.

Смерть, в яку занурився Христос заради нас людей і заради нашого спасіння, перестає бути безоднею, звідки не повертаються – таємничі води смерті приймають людей, щоб випустити їх у нове життя. Цей спосіб (і не лише образ, сама реальність) життя і смерті є присутнім і в таїнстві Хрещення, через яке ми входимо в Церкву. Як пише Апостол: “Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали” (Рим.6:4).

Людина помирає для колишнього життя без Бога, і відроджується до Нового Життя. Хрещення знаменує вихід Господа на громадське служіння, кульмінацією якого стає Його смерть і Воскресіння. Страшні води смерті стають водами відродження і нового життя після того, як у них занурюється Спаситель.

Автор: Сергій Худієв

Усе по темі: Богоявлення