Тільки Велика агіасма

Існує поширена думка, що є вода «богоявленська», а є «водохресна». Відрізняються ці «води» датою освячення – 5 січня (у водохресний святвечір) і 6 січня (у день Хрещення Господнього). Але ця думка – помилка.

Дійсно, Велике водосвяття звершується двічі. Перше водосвяття – напередодні свята Хрещення, 5 січня, друге – у сам день свята. Але ніякої відмінності в цієї води немає, адже і 5, і 6 січня використовується один і той же чин (тобто послідовність молитов) водосвяття. Вода, освячена за цим чином, називається Великою агіасмою, тобто Великою святинею. Не буває окремо «богоявленської» і окремо «водохресної» води, але тільки – Велика агіасма.

Точно відповісти на питання, з чим пов’язана практика двох освячень води, складно. Відомо, що вже в VI столітті в Палестині існувала традиція звершення освячення води в річці Йордан напередодні і в сам день свята Хрещення. У Древній Русі існував звичай, який зберігається і досі в деяких місцях, звершувати Велике водосвяття 5 січня в храмі, а 6 січня – поза храмом, влаштовуючи хресний хід до спеціально приготованої ополонки – йордані.

Хрещення в Хрещення?

На Хрещення Господнє є традиція купання в ополонці. Але це саме купання, а не Таїнство Хрещення, як вважають деякі люди. Хоча, якщо познайомитися з історією свята Хрещення Господнього, то можна побачити, що саме цей день був раніше днем, в який приймали хрещення дорослі люди. Людина, що повірила в Господа Ісуса Христа, впродовж певного часу готувалася прийняти Таїнство Хрещення, яке було новим народженням для життя з Богом і вступом у Церкву. Такі люди називалися оголошеними. Вони вивчали Священне Писання і основи християнської віри і готувалися перед прийняттям Хрещення покаятися в усіх своїх гріхах, адже прийняття християнства має починатися з покаяння, тобто зі зміни життя. Тому Хрещення без покаяння було просто неможливе. І от у свято Хрещення Господнього єпископ звершував Таїнство Хрещення дорослих. Такі хрещення також звершувалися напередодні свята Різдва Христового, у Велику Суботу (субота перед святом Пасхи), на саму Пасху і на свято П’ятидесятниці, яке також називається днем Святої Трійці або Зішесття Святого Духа на апостолів. Велике водосвяття в день Хрещення Господнього є нагадуванням для сучасних християн про древнє хрещення оголошених. Але треба пам’ятати, що прийняттю Таїнства Хрещення передували підготовка, покаяння в гріхах і підтвердження щирості своїх намірів перед церковною общиною. Тому не можна сказати, що поринути в ополонку-йордань і прийняти Хрещення – одне і те ж.

Випив води – і усе гаразд?

Є таке судження: скупавшись у водохресну ніч в ополонці, можна позбутися усіх хвороб, гріхів і пристріту, а якщо впродовж року захворієш, треба пити водохресну воду для зцілення.

Треба розставити акценти: окремо – хвороби і гріх, окремо – пристріт. Пристріт і тому подібне – це забобон. І позбуватися треба тільки одного – від віри в забобони. Християни вірять у Бога, а не в пристріти, приворот і т. п. Звертаючись до Бога в молитвах, ми просимо, щоб Бог захищав нас від зла. Наприклад, у молитві «Отче наш» є слова: «Визволи нас від лукавого», тобто від диявола. Диявол – пропащий ангел, який опирається Богові і хоче відвернути людину від Бога, тому ми і просимо, щоб Бог позбавив нас від диявола і усього того зла, яке він намагається посіяти в людях. Якщо людина щиро вірить у Бога, у те, що Господь Бог захищає вірних від всякого зла, то одночасно з цим вірити в пристріт і тому подібне – неможливо.

Приймаючи водохресну воду (як і будь-яку іншу святиню, наприклад, просфору або освячений єлей – масло), людина може молитися Господові про те, щоб ця святиня послужила б їй засобом зцілення від хвороб. У чинонаслідуванні Великого водосвяття є такі слова: «Щоб вода ця стала даром освячення, ізбавленням від гріхів, на зцілення душі і тіла і на всяку особливу користь, Господеві помолімся». Ми просимо, щоб через вживання агіасми людина отримувала благодать Божу, що очищає гріхи, лікує душевну і тілесну неміч. Але усе це не певна механічна чи автоматична дія: випив води – і усе стало відразу гаразд. Тут потрібна віра і надія на Бога.

Свята вода… з-під крану?

Багато людей іноді авторитетно заявляють, що вода на Хрещення стає святою скрізь, і немає нужди йти за нею в храм, можна набрати вдома з-під крану.

Якщо розуміти деякі слова з чину Великого водосвяття в широкому сенсі, то можна сказати, що дійсно відбувається освячення усіх вод. Але знову ж таки важливо зрозуміти, що відбувається це не саме по собі, а за молитвами Церкви. Церква просить, щоб Господь Бог освятив води, дав Свою благодатну силу, що очищає і освячує єство води. На жаль, часто буває так, що багато хто приходить у храм саме за водою, не беручи участь при цьому в богослужінні свята Хрещення Господнього. Виходить, що водохресна вода стає самоціллю. А це неправильно. Передусім ми повинні прославити Бога за Його благодіяння до роду людського, які Він явив через Свого Сина, Господа Ісуса Христа, Котрий узяв на Себе гріхи всього світу, адже саме в пам’ять Хрещення Христового на йордані і звершується освячення води.

Що робити, якщо водохресна вода зіпсувалася?

Є свідоцтво святителя Іоанна Златоуста, що жив у IV столітті: «У це свято усі, почерпнув води, приносять її додому і зберігають увесь рік. Сутність цієї води не псується від тривалості часу, але… цілий рік, а часто два або три роки вона залишається неушкодженою і свіжою і після такого довгого часу не поступається водам, щойно узятим з джерел». Але буває і так, що водохресна вода може зіпсуватися. Це відбувається або через недбале зберігання, неблагоговійне ставлення до святині, або через якісь інші, цілком природні причини. У такому разі треба вилити святу воду в місце, що не зневажається (у храмах для цього спеціально влаштовуються «сухі колодязі»).

Вода – не ліки

Чув неодноразово, що треба додавати водохресну воду у ванну, в якій купають немовлят, щоб вони не хворіли. Це теж один із забобонів. Кожна людина може захворіти. І великі святі страждали від фізичних хвороб. Наприклад, преподобний Серафим Саровський не міг випрямити спину через отриману травму: на нього напали розбійники і жорстоко побили. Ніхто не забороняє давати святу водохресну воду немовлятам (все ж краще пити святу воду), у тому числі і під час хвороби. Але в черговий раз треба нагадати про те, що вживання святині – це не механізм, а дія, яка вимагає віри і надії на Бога.

Існує традиція: водою, узятою в храмі в день Хрещення Господнього, окропляти будинки, ділянки і все, що там знаходиться. Тому цілком можна окропити водохресною водою і своє житло, і домашні речі. При цьому можна співати або читати тропар (головний спів) свята: «Коли Ти, Господи, хрестився в Іордані».

Причастя незамінне

Хтось вважає, що Велика агіасма може замінити Святі Христові Тайни. Ні, не може.

Ймовірно, цей забобон також пов’язаний з неправильним розумінням церковних традицій. Освячена у свято Хрещення вода, навіть будучи великою святинею, як вже було сказано, все ж не може замінити причащання Тіла і Крові Господа Ісуса Христа. Хоча, наприклад, є певна схожість у практиці Причащання і вживання агіасми – причащатися і пити агіасму треба натщесерце. Цим підкреслюється особливе ставлення до води, освяченої на Хрещення.

За правилами Церкви, Велику агіасму рекомендували вживати як духовну розраду людям, які з різних причин перебували під відлученням від Таїнства Причащання, тобто йшлося не про повну і рівнозначну заміну, а лише про духовну розраду.

Освятити може кожен?

Іноді можна почути, що звичайна людина, не священик, може сама освятити воду. От що на це можу я сказати.

Молитви Великого водосвяття, як і всі інші церковні молитви, звершуються від імені усієї Церкви. Священик, закликаючи вірних до молитви, вимовляє: «Ще і ще в спокої Господеві помолімось!» – ми молитимемося, тобто все ті, хто перебуває на богослужінні. Віруючі люди – не спостерігачі того, що відбувається, а живі учасники богослужіння, разом зі священнослужителями возносять єдину молитву до Бога. Тому можна сказати, що в освяченні кожен вірний бере участь своєю молитвою, що стає єдиною молитвою всієї Церкви. Тому, щоб прийняти участь у Великому водосвятті, кожен з нас може прийти на богослужіння в храм 5 і 6 січня.

Автор: священик Василь Куценко

Усе по темі: Богоявлення