Ближні, близькі, рідні.. найщиріша і самовіддана любов зв’язує рідних людей. Але чомусь саме рідні, близькі частенько приносять нам і найбільшу образу, невгамовну скорботу. У сімейному житті так часто печаль і радість, біль і ласка йдуть поруч, рука об руку, що іноді і не знаєш, де кінчається сімейне щастя і починається нещастя.

“А мені вас шкода” (1Кор. 7:28), – співчуває апостол Павло тим, хто одружується. І досвід свідчить, що, яким би не був благополучним шлюб, яким би не були благочестиві і мирні подружжя, їм не уникнути сімейних печалей. “Мука тілесна” (див. 1Кор. 7:28), – називає ці печалі Апостол.

Наша “мука тілесна” буває викликана хвилюванням за здоров’я і життя домочадців, турботою про службовий стан чоловіка, про благополучне навчання дітей, про благоустрій домашнього побуту. Іноді нас засмучує необхідність поступитися або обмежити себе. Але такі скорботи не відвертають від шлюбу, вони, навпаки, зміцнюють його, “сприяють любові”, за словами святителя Іоанна Златоуста. Для сімейної людини сім’я – той райський куточок, де можливе і природне виконання Божої заповіді любові до ближнього.

Втім, джерелом сімейної скорботи не завжди служать любов і турбота про домочадців. Частенько вони виникають від любові до себе. Від пристрасті до себе народжуються сімейні сварки, образи, обмани, відчай. Це теж “мука тілесна”, але вони роблять шлюбне життя нудним, наповнюють тугою, розбивають серце.

“Скільки благ походить з того, що немає розбратів у дружини з чоловіком, і скільки зла буває… коли вони сваряться… ніяке благополуччя не може радувати чоловіка і дружину, якщо вони в розбраті один з одним” (святитель Іоанн Златоуст).

Безрадісне сімейне життя, що може бути сумніше? Коли і звідки приходить ця печаль у сім’ю? Можливо, варто ще раз замислитися про це?

Розчарування

Якщо говорити про розчарування, то воно неминуче в сімейному житті, особливо на початку, адже очікування сімейного щастя завжди налаштовує на ідеал, а ідеальних людей немає. Та і запити наші іноді суперечливі. Сьогодні ми чекаємо від милої пісень, а завтра обтяжуємося веселощами. Те, що подобалося в жениху, не обов’язково сподобається в чоловікові. Втім, невідповідність мрії і реальності не має приводити молодожонів у відчай. Бо кожна людина прекрасніша за будь-який вигаданий образ. Кожна людина – це цілий світ і світ живий. І, швидше за все, все ті чудові риси, якими нагородила обранця ваша уява, з часом розкриються в ньому. У ньому відкриється і доброта, і відданість, і глибина, і мудрість. Зігрітий сонцем любові, він поступово скине із себе, як зайвий одяг, все те, що роз’єднує, що різнить його з коханим.

У шлюбі нерідко і найзапекліший лиходій не може протистояти творчій силі любові. Іноді ми зустрічаємо сім’ї, де чоловік або дружина, а то і обидва подружжя складаються як би з одних видимих недоліків. Але навіть зі сторони буває видно, як віддані, добрі, дбайливі вони один до одного. І в поганій людині образ Божий не зникає остаточно, але його обов’язково видно через любов.

У недалекому минулому деякі професійні злочинці (злодії в законі) не мали права заводити сім’ю. Не стільки тому, що сім’я зв’язує, а швидше тому, що любов преображає людину. Злочинний світ виставляв таку умову, щоб не втратити побратима. Любов будить іноді, здавалося, померлу совість. Той, хто любить, своєю вірою може відродити божественні властивості душі коханого. “За вірою вашою нехай буде вам” (Мф. 9:29).

Відразу згадалися декілька майже однакових сімейних доль. Дівчина не змогла вийти заміж за хлопчину, в якого була закохана. Вийшла за іншого, вже не по палкій любові, а, як кажуть, по схильності. Але, ставши дружиною, не зуміла простити своєму чоловікові його несхожість з дівочою мрією. Усе в ньому здавалося їй недосконалим. Хороший, добрий, розумний чоловік втратив віру у власні сили і поступово став бути схожим на характеристику своєї дружини: нудний невдаха, недотепа.

Є і інший приклад. Молода дружина була впевнена, що її чоловік – найчудовіша людина у світі. Його недоліки здавалися їй лише мінливою хмарністю, що трохи затьмарює сонце. Вона поставила для себе завдання і потім прекрасно його виконала: переконала і створила умови своєму сонечку сяяти в усій його славі. Але як це сталося? Дружину тривожило дещо безтурботне ставлення чоловіка до майбутнього, до кар’єри, його невисока освіта, прихильність до веселих гулянок, його невір’я. Вона якось поволі переконала його, що з його здібностями він запросто закінчить інститут. І він, не залишаючи роботи, може і не зовсім просто, але закінчив його. За непрямою порадою дружини вивчив три мови. Такий напружений графік скасував більшу частину легковажних розваг, відвернув від деяких шкідливих знайомств. Направивши зусилля чоловіка на навчання, дружина узяла на себе частину традиційно чоловічих сімейних турбот.

При цьому не можна сказати, що вона стала керманичем сімейного корабля, скасувала верховенство чоловіка. Ні, її чоловіка ніяк не назвеш покірним “тюхтієм”. Навпаки, це дуже мужня, вольова людина, що звикла до особистої відповідальності, правильно визначила своє місце в сім’ї.

Є такий вираз: “любов сліпа”. Тобто любов не бачить недоліків. Але любов у той же час має і якусь особливу, підвищену зіркість. Любов уміє побачити в коханому те, чого не бачить оточення. Те, що бачить у людині Господь.

Автор: протоієрей Сергій Ніколаєв

Таїнство Шлюбу