Бог любить абортмахерів

Коли Церква говорить про гріх, їй докоряють у браку милосердя. Це, загалом, зрозуміло – люди хочуть, щоб їх утішили, підтримали, підбадьорили, а в тому, що ми – грішники, нічого утішливого немає. Від Церкви тому вимагають, щоб вона привела своє вчення про гріх у відповідність з нормами сучасного суспільства – і перестала суворо засуджувати аборти чи розпусту. Бог же любить усіх, чи не так? Чого вам не бути м’якшими, поблажливішими, терплячішими до людей?

Що ж, Бог дійсно любить абортмахерів (людина, що здійснює підпільні аборти, – прим. ред.), гомосексуалістів, а також «більш традиційних» вбивць, розпусників, п’яниць, і взагалі усіх нас, бідних грішників. Усі люди – незалежно від їх гріхів – дорогоцінні в Його очах. Бог шукає спасти і привести до вічної радості усіх без виключення.

Чому тоді не можна перестати засмучувати людей усіма цими розмовами про гріх? Бо гріх – це не порушення якихось архаїчних приписів, які можна, для нашої зручності, і переглянути. Гріх, сам по собі, це смерть і пекло. Причому він є смертю і пеклом не тому, що Церква так вирішила. Церква може вирішувати усе що завгодно, гріх все одно залишиться смертю і пеклом. Навіть не тому, що Бог так вирішив – навіть Бог не може зробити так, щоб гріх не був смертю і пеклом. Гріх є смертю і пеклом через природу самого явища.

Це приблизно як неможливо зробити егоїстичного маніпулятора щасливим у дружбі і шлюбі, неможливо зробити щасливим владолюба, який хоче підноситися над іншими людьми, або неможливо зробити щасливою людину мстиву, яка хоче змусити інших страждати. Поки вони не відречуться від своїх гріхів і не погодяться на глибокі зміни у своєму характері, вони будуть нещасними – вічно, причому навіть Бог не може зробити їх щасливими.

Вимога, щоб якийсь гріх, будь то людиновбивство (зокрема, вбивство дітей в утробі), розпуста (з особами хоч протилежної, хоч своєї статі) перестали вважати гріхом – це не вимога милосердя, це вимога обману. Це як вимагати від лікаря, щоб він перестав вважати смертельну хворобу – хворобою. Такий лікар зраджував би довіру своїх пацієнтів.

Добросовісні лікарі вічно говорять досить страхітливі речі, накладають обмеження (забороняють їсти улюблену їжу і т. д.), а часто наказують і дуже неприємні операції. Ознака любові і милосердної турботи – з боку батьків, учителів, лікарів і навіть Господа Бога – забороняти деякі речі.

Визнати “так, ось погано, що ми це коїли, більше не будемо” – це і означає покаятися і прийняти цю милосердну турботу про нас.

Любов Бога до грішників проявляється в тому, що Бог рятує людей від гріха, смерті і пекла. Бог робить це через Ісуса Христа, Який помер за наші гріхи і воскрес з мертвих. Через віру, Хрещення і церковне життя ми перебуваємо в союзі з Христом так, що наші гріхи спокутуються Його Жертвою, а Святий Дух творить у нас нове життя і поступово готує нас до раю.

Наші гріхи не можуть бути схвалені або прийняті – Бог не може прийняти і схвалити смерть і пекло, це неможливо в принципі – але вони можуть бути прощені заради спокутної жертви Христа. Якщо ми покаємося, Бог прийме нас, простить, очистить, дасть можливість почати з чистого аркуша – і з нескінченним терпінням вестиме нас шляхом спасіння.

Спасіння вимагає зміни поглядів і поведінки, того, що ми і називаємо “покаянням”. Ми визнаємо гріх гріхом і бажаємо його позбутися. Це буде довгим і нерівним процесом. Але слово Боже обіцяє, якщо ми довіримося і підкоримося Ісусу Христу, Він врятує нас для вічного життя. Бо Він безмежно любить нас і не кине – усіх нас, бідних грішників. І саме тому хоче відвести нас від гріха, який є смерть і пекло.

Автор: Сергій Худієв