Не вимовляй ім’я Його марно

Одна з десяти заповідей каже: «Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно» (Вих. 20:7).

Люди найчастіше гадають, що йдеться про заборону на лайки, в яких ім’я Боже згадується нешанобливо. І це, звичайно, теж, але головне інше – вживання імені Божого у своїх цілях, висунення від імені Божого якихось своїх вимог. У притчах благочестива людина просить: «Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру: суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: “хто Господь?” і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно» (Прит. 30:7-9).

Очевидно, людина страшиться того, що бідність підштовхне її випрошувати гроші ім’ям Божим.

Згадування марно – це і випрошування грошей «Христа ради» здоровою і працездатною людиною, і політична агітація в стилі «Бог відкрив мені голосувати за такого-то кандидата» без явних на те вказівок. І пояснення причин чужих бід: «це Бог на вас навів біду, бо ви мене не слухаєтеся!» І, звичайно, оголошення Господа Бога своїм вірним союзником у різних конфліктах.

Конфлікти, коли люди охоплені гнівом, обуренням, образою, тривогою, різко знижують рівень того, що психіатри називають «критикою» – здатності оцінювати свої дії з боку, і з погляду їх доцільності, і з погляду їх моральності. На жаль, здатність себе слухати і уникати гріха, яка і так не надто розвинена в людях, у дні смути і хвилювань остаточно пропадає, і безстрашне згадування імені Божого марно стає звичайним. Кожна з конфліктуючих сторін заявляє, що Бог на її боці – як у відомому німецькому гаслі часів Першої Світової Війни «Gott strafe England!» («Боже, покарай Англію!») який висміюється в «Бравому солдатові Швейку».

Люди, що переживають конфлікт, охоче звертаються до Бога – але часто не як до Господа, Якому потрібно коритися, відклавши усе інше, а як до когось, кого можна мобілізувати на свій бік у суперечці. До Церкви звертаються з гнівними вимогами не мовчати, але твердо заявити, що Бог, звичайно, цілком на правому, тобто на їхньому боці. Небажання прямо виступити за тих або цих викликає чималий гнів.

Проте безпричинно використовувати ім’я Боже в цілях агітації – це і означає порушувати заповідь. Це серйозний злочин. Насправді, якщо я, не маючи законних повноважень, стану видавати себе за представника президента, передавати якісь вказівки від його імені, щоб досягнути своїх цілей, мене покарають за шахрайство. Але тут я схиблю проти земного правителя, проти порядку, встановленого в земній державі. А вживання імені Божого марно – це шахрайство від імені Господа всесвіту, Вічного Судді, на суд Якого прийдемо ми усі – царі і президенти, селяни і жебраки.

Коли люди приплітають Господа Бога до своїх чвар, мимоволі дивуєшся силі їх атеїзму – і в рішучих атеїстів можуть бути хвилини сумніву, а раптом Бог є? Як казали радянські лектори: «Якщо Бога немає – то слава Богу, а якщо Він є – то не дай Бог!». А тут якась залізобетонна упевненість, що Бог ніколи не спитає за підлог від Його імені.

Дуже часто конфлікт розвивається не між святими з одного боку і нечестивцями з другого, а між двома групами грішників, під час якого грішники як коять неправду, так і стають жертвами неправди; як брешуть, так і бувають оббрехані; як кривдять, так і зазнають образи.

Так, у розпалі суперечки людина ретельно відмічає свої образи і не бачить образ, які наносить вона сама. Але Бог бачить і те і друге.

Як нам відкриває Священне Писання, Бог передусім хоче примирення людей з Ним і один з одним. Бог не шукає перемоги однієї гордині і неправди над іншою гординею і неправдою. Він шукає примирення і зцілення зруйнованих стосунків.

Як сказано у Святому Письмі, «Усе ж від Бога, Який Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення, бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення. Отже, ми – посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом. Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом» (2 Кор. 5:18-21).

Автор: Сергій Худієв