Експериментальна молитва

Зараз я читаю книгу одного журналіста, який вважав себе християнином, а потім втратив віру. Один з аргументів, який він наводить, – те, що дієвість молитви не підтверджується експериментами. Такі експерименти проводилися – люди вирішували, що вони молитимуться за одну групу хворих, а за іншу – контрольну – ні, а потім подивляться, наскільки пацієнти, за яких молилися, краще видужують. Такі експерименти проводили віруючі люди, бажаючи “науково” показати, що молитва працює, і навіть говорили про їх успіх – але при ретельному розгляді з’ясувалося, що це не працює. Більше того, люди, звиклі згадувати про Бога тільки коли справи пішли вже зовсім погано, починали нервувати і почувати себе гірше, дізнавшись, що за них старанно моляться, вважаючи, що їх зовсім вже за небіжчиків сприймають.

Можна сказати, що за статистикою люди, які регулярно відвідують церкву, дійсно живуть довше і мають краще фізичне і психічне здоров’я, ніж невіруючі; але ось з молитовними експериментами нічого не виходить.

Схоже, тут обидві сторони – і вірні, які бажали “науково довести” дієвість молитви, і скептики, які бажали її спростувати, припустилися однієї і тієї ж помилки, яку нам варто розглянути детальніше.

Перша проблема з молитовним експериментом – що він не молитовний; друга – що не експеримент. Навряд чи варто молитися, порушуючи заповідь “не спокушай Господа Бога твого” (Лк. 4:12), експеримент – це саме спроба спокусити Бога. Як сказано в Біблії: “Коли просимо чого згідно волі Його, Він слухає нас” (1Ін. 5:14). Коли ми просимо свідомо не по Його волі – і знаємо про це – нам не варто чекати відповіді.

Та і як виглядала ця “випробувальна молитва”? “Господи, зціли, будь ласка, Васю, нам до його здоров’я немає діла, але Ти вже зціли, щоб ми могли цих нахабних скептиків побити. А Петю на сусідньому ліжку не зціляй, він у нас у контрольній групі. Ми розуміємо, Господи, що Ти дуже зайнятий, але, будь ласка, не переплутай – Васю, не Петю! Петю будь ласка не зціляй, а то в нас увесь експеримент зірветься!”

Науковий експеримент вимагає контрольованості – чинники, що перебувають поза контролем експериментатора мають бути усунені або, принаймні, зведені до мінімуму, яким можна нехтувати. Але благодать Божа – яка закликається в молитві – у принципі не перебуває під нашим контролем. І ось тут і лежить головна проблема – проблема контролю, влади, того, чия воля має здійснитися.

Господь наставляє нас молитися про прямо протилежне – “Нехай буде воля Твоя”. К.С.Л’юїс пише про те, що в раю опиняться ті, хто скаже Богові “Нехай буде воля Твоя”, у пеклі – ті, кому Бог скаже “нехай буде твоя воля”.

Молитва – це не спосіб змусити Бога здійснити мою волю. Це спосіб здійснити волю Божу в моєму житті. Чи означає це, що нам не варто докучати Богові проханнями про наші земні потреби? Ні, звичайно, не означає – Писання містить безліч прикладів прохальних молитов. Бог заповнює усі наші потреби – у тому числі матеріальні, і просячи про них, ми звертаємося за адресою. Бог обов’язково дасть нам усе, що нам потрібне.

Біда в тому, що між нашими потребами і нашим хотінням є дистанція. Дитина може хотіти цукерок (які їй не потрібні) і не хотіти супу (який їй потрібний). І вже точно вона не хоче учити уроки. Дорослий може хотіти грошей, які він витратить собі на шкоду, або випивки, або помсти, або влади, яку споживе на загибель собі та іншим.

Тому не всі прохальні молитви будуть виконані. Апостол Яків пише: «Просите – і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших» (Як. 4:3). Більше того, іноді навіть молитви о, мабуть, хороших речах, таких як здоров’я, не виконуються. Приклад цього є вже в Новому Завіті: «А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався. Тричі благав я Господа про те, щоб він відступився від мене. Але Господь сказав мені: “Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі”. І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова» (2Кор.12:7-9).

Християнин підходить до Бога як дитя до батька, а не як споживач до автомата з продажу кави – кинув гроші, натиснув на кнопку, отримав результат. Особисті стосунки не працюють автоматично – і в них неможливо ставити експериментів. Намагаючись їх ставити, ви їх зруйнуєте.

Але чи впливає молитва на зовнішній світ, а не тільки на наш психологічний стан? Так, ясно. Є безліч прикладів того, як на молитву приходила відповідь, настільки яскрава, настільки дивна, що не в кого з тих, хто молиться, не залишалося сумнівів – Господь тут, Він почув і відгукнувся на їх нужду. Скептики скажуть, що хворий і так видужав би – ну, бувають ось такі незрозумілі (поки) науці випадки спонтанного одужання, що обставини і так би обернулися до кращого, що ваша молитва і події, які вам здалися відповіддю на неї, співпали випадково.

Чи можуть вони довести, що це так? Ні. Чи можемо ми науково довести, що вони неправі? Теж ні. Історія не знає умовного способу – “а ось якби ми не молилися, усе обернулося б по-іншому”. Ми не можемо цього перевірити. Молитва – акт віри, а віра не сумісна із спробами ставити експерименти тим, кому ви вірите. Ми віримо Богові в тому, що молитва змінює світ, в якому ми живемо, що вона змінює нас самих, що закликаючи Ім’я Боже, ми відкриваємо портали, через які благодать виливається в наш світ.

Це питання досвіду – але не питання експерименту.

Додаток: Чи можна молитися за домашніх тварин, якщо вони захворіли?

Так, можна. Ми покликані приносити Богові в молитві усі обставини нашого життя і усе, що нас турбує. Більше того, Писання стверджує, що Бог поставив людину володарем над тваринами: «І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі» (Бут. 1:26).

Володарювання в біблійному сенсі – це турбота, яка в тому числі може проявлятися і в молитві. Людина – це священик творіння, покликаний привести весь створений світ до Бога. І через те, що вона не виконує свого призначення, «всі істоти разом стогнуть і мучаться донині» (Рим 8:22).

Приносячи в молитві до Бога весь світ, у тому числі тварин, ми робимо те, до чого покликані із самого спочатку.

Автор: Сергій Худієв