Православ’я проти магії

Містична плутанина

Практично в кожній рекламній газеті легко знайти цілі шпальти присвячені окультним послугам. Передачі, що фактично рекламують «народних цілителів», йдуть у найслушніший час. Поза сумнівом, йдеться про процвітаючу індустрію; люди охоче звертаються до «світу непізнаного» і ставляться до нього, судячи з готовності викладати свої кровні, цілком серйозно.

Для людини, яка не знає про Православ’я практично нічого, – а в нас як рядові телеглядачі, так і багато академіків нічого не знають, – Православ’я і окультизм зливаються в якусь невиразну муть, загадково-привабливу для одних і відразливу для інших. Становище посилюється тим, що багато окультних «цілителів» використовують православну атрибутику і зображують себе віруючими людьми.

Таке сприйняття породжує ряд непорозумінь. Різка критика «релігії» і поширення «релігійного світогляду», який час від часу висловлюють деякі представники академічних кіл, відноситься багато в чому до цього «світу непізнаного» з вечірніх телепередач і популярних видань. Між тим Церква не лише не має жодного відношення до усього цього, але є єдиною силою, здатною протистояти забобону, проти якого академічна наука і освіта виявляються безсилими.

Крім того, безліч «рядових телеглядачів», які щиро вважають себе православними християнами, з легкістю звертаються до язичницьких і окультних практик, абсолютно не думаючи при цьому, що здійснюють щось неправильне.

Ці непорозуміння слід роз’яснити: з одного боку, ми ніяк не можемо прийняти докори людей невіруючих – часто звернені просто не за адресою, з другого – повинні застерегти людей, які вважають якісь форми окультизму сумісними з Православною вірою.

Пошук безпеки

Знаменитий антрополог Броніслав Малиновський, досліджуючи уявлення про світ жителів Тробріанських островів, звернув увагу на те, що ці люди, відомі своєю прихильністю магії, у той же час здатні діяти цілком раціонально. Вони будують човни, керуючись нескладними, але цілком «інженерними» розрахунками; дуже розсудливо підходять до сільськогосподарських робіт; накопичують знання про навколишній світ і цілком у змозі розумно діяти відповідно до того, що їм відомо. Їм на думку не спаде намагатися замінити тверезий розрахунок при спорудженні човна або при проведенні сільгоспробіт магією.

Проте жодна важлива подія – ні спорудження човна, ні сівба, ні жнива – не обходяться без відповідних магічних ритуалів. Чому?

Бо людське життя уразливе. Ви можете побудувати чудовий човен, а буря його потопить. Ви можете піклуватися про посіви, а їх згубить хвороба або шкідники. Магія – це спроба перестрахувати себе там, де звичайні, «раціональні» методи безсилі. Чи можна сказати, що житель сучасного мегаполісу незнайомий з цим почуттям уразливості? Ця уразливість приймає інші форми – людина може втратити роботу, або впасти в убогість, або стати жертвою злочинців, або захворіти на рак, – але вона нікуди не зникає. Магія, спроби встановити зв’язок з окультними силами, щоб застрахуватися від небезпек і набути нові можливості, – реакція цілком зрозуміла і для жителя Тробріанських островів, і для офісного клерка.

Магія пропонує свою відповідь на цю уразливість – ілюзію могутності. Але дуже скоро ця уявна могутність починає дуже сильно руйнувати здатність людини чогось домагатися в реальному житті.

Наслідуючи забобони, угадуючи під особливе число або розставляючи в квартирі обереги, люди відмовляються (у тій або іншій мірі) від відповідальності за своє життя і перекладають її на щось порожнє і вигадане. Чи вдало складеться шлюб, залежить вже не від того, як поводитиметься подружжя, а від того, чи в правильний день вони уклали шлюб. Успіх у справах – не від особистої працьовитості, наполегливості і уміння ладнати з людьми, а від того, чи правильний амулет людина повісила на стіну.

Ви можете наполегливо вчитися і працювати, щоб забезпечити себе – багатство навряд чи, а ось достаток – цілком можливо. Ви можете будувати стосунки з близькими людьми, що набагато важче, і вчитися любові, упокорюванню і прощенню. Це вимагає великих зусиль і іноді не приносить бажаних результатів. Магія пропонує якимись обхідними шляхами отримати усе відразу і готовим – так само, як казино пропонує можливість (таку ж примарну) швидко збагатитися.

Людина, втомлена від невдач, сподівається на те, що їй пощастить, і ставить свої гроші на рулетку. Вона програє, потім трохи виграє (цей бізнес так влаштований, щоб людина не зривалася з повідка), потім знову і знову біжить до ігрових автоматів, вірячи, що тепер їй пощастить, тепер випаде потрібний номер, її затягує, вона розоряється, влізає в борги. Так і з окультними послугами – чому не спрацювало цього разу? Ну, напевно, у вас сильно забруднена аура, потрібні ще сеанси; якщо не сеанси, то треба пройти курси з покращення енергетики; якщо і це доки не допомагає, потрібно відвідати цього знаменитого (чи навпаки, таємного) мага, учня тібетських лам/бурятських шаманів/африканських чаклунів. Так активність людини, необхідна для навчання, праці, побудови стосунків з ближніми, поглинається гонитвою за морквиною, яка завжди висить у людини перед носом, але яку вона ніколи не схопить. Так ілюзія могутності – або ілюзія хоч би того, що в нас є «магічний» спосіб розібратися з нашими проблемами, – тільки робить людину ще самотнішою, нещаснішою і уразливішою.

Тяжіння таємниці

Але є і інша, і, можливо, важливіша причина, за якою люди тягнуться до світу таємничого. Людина жадає дива і таємниці; вона відчуває, що без них її життя неповне. Світ дійсно не зводиться до того, що можна зважити і виміряти; у ньому є страхітливі безодні і недосяжні висоти. Як сліпі, ми живемо серед сил і реальностей, про які ледве здогадуємося, хоча в той же час відчуваємо, що позбавлені чогось важливого. У людині є духовний вимір і жадання спілкування з духовним світом. Вона може бути глибоко пригнічена, але вона є. Англійський поет Томас Еліот порівнював людину у всесвіті з кішкою в бібліотеці – вона оточена знанням, яке не в змозі осягнути, до неї доносяться уривки розмов, які вона не в змозі зрозуміти. Втім, кішку навряд чи турбує невміння читати; а ось людина мучиться цією таємницею, таємницею, з одного боку, невимовно привабливою, з другого – недоступною. Ми можемо набути чогось невимовно прекрасного і таємничого, щось, чого шукає і за чим сумує наше серце. Проте окультизм зовсім не веде до цієї таємниці. Він, навпаки, закриває єдині двері, через які до неї можна прийти.

Автор: Сергій Худієв