День двадцять сьомий
«Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили. Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці. І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша. Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?» (Лк. 8:22-25)
Треба будити Ісуса, а правильніше – будити свою віру в те, що Він із нами, Він тут, усе в Його руках, бо як написано: «Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля» (Пс. 120 (121):4). «Де віра ваша?» – запитує Ісус, але Він був не проти того, щоб Його розбудили, бо тільки Він «вітрам і воді повеліває, і вони слухають Його». Мабуть, учні якийсь час намагалися своїми силами рятуватися і не хотіли зайвий раз турбувати Наставника.
Вітер і вода – це стихії, над якими не може панувати людина, а лише Бог. Вони є образом життєвих проблем, які перебувають поза межами нашого впливу і людських сил.
Не дозволь заснути своїй вірі, не дозволь переконати себе, що можеш щось без Бога. «Усе можу в Ісусі Христі, Який мене змiцнює» (Фил. 4:13) і «Без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5).
Не забувайте за все дякувати Господеві, а особливо приносити благодарення (єв – добре, харістія – дар) на Літургії.
Помолімося за всіх, хто вдень і вночі молиться за світ, за навернення грішників, за своїх братів і сестер у вірі, особливо за богопосвячених осіб.