День двадцять восьмий

«Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною! Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас? При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку».

Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, – не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, – у що вдягнетеся. Душа більша за їжу, і тіло – за одяг. Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів! Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше? Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них. Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри! Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь, бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте. Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам» (Лк. 12:13-15,22-31).

Видається, що ми майже не задумуємось над тим, що про наше життя турбується Бог, радше приписуємо все нашій праці, старанням, талантам. Мало хто молиться перед їжею і після неї, усвідомлюючи, що вона є даром Бога, а не лише продуктами, купленими за зароблені нами гроші.

І навпаки: впадаємо в іншу крайність, перекладаючи всю відповідальність на Бога, забуваючи, що Він не буде за нас вирішувати. «Скажи братові моєму». Тому не слід потім звинувачувати Бога. Насправді це ми грішники.

Чи справді я такий цінний для Бога, навіть попри мою грішність? Якщо так, то чи можу я не жити в благодаренні, тобто не жити Євхаристією? Чи можу жити для себе, а не для Нього? «Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу» (1Кор. 10:31).

Подякуймо Богові за все: за батьків, за дітей, за роботу, навчання та їжу, за новий день і нічний відпочинок. За все. «Хліб наш насущний дай нам сьогодні».

<< День двадцять сьомий

День двадцять дев’ятий >>