День тридцять перший
«Майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, – буде йому, що тільки скаже. Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, – і буде вам. І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших» (Мк. 11:23-26).
Слід готуватися до молитви і перед тим, як приступити до неї, збудити віру у своєму серці в Того, з ким маємо зустрітися і розмовляти, тобто Бога. Віра дає мені усвідомлення, ким є Бог, і тоді навіть найбільша гора не зможе стати на перешкоді, не злякає своїми розмірами, адже нічого не страшно з Богом – Тим, хто з Нами (Еммануїл) не зрівняється. «Не взивай намарно імені Господа Бога Твого», – проголошує 3-тя Божа заповідь. Можна її ще так розуміти: не ставай до молитви і не прикликай імені Господа Бога, не збудивши в Нього віру та любов, бо тоді це буде змарнована молитва, це буде твій монолог, а не зустріч із Богом. Не поспішай розпочинати молитву, побудь у тиші деякий час, усвідом, що буде зараз відбуватися, усунь усі перешкоди, наприклад, образи і гнів.
Твоя молитва є не тільки твоєю, вона є вашою спільною з Богом, і Бог має в ній пріоритет, усю ініціативу. Але Він чекає на твою віру.
Помолімося за дар віри, особливо для тих, хто перебуває в сумнівах.