День тридцять другий

Іоан Хреститель і фарисеї, Джеймс Тіссо

«У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди та мед дикий. Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? Створіть же плід, достойний покаяння. І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь. Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем» (Мф. 3:1-11).

Покаяння не може спричиняти бажання втекти від Божого гніву, не страх має бути причиною навернення. Передумовою покаяння є любов.

Факт належності до народу Авраама не чинить нікого його дітьми. Кожен охрещений – той, хто став Божою дитиною через хрещення, має обов’язок жити так, як хоче Господь Бог наш Отець. Тільки той, хто полюбив Бога всім серцем, радо приймає цей обов’язок.

Попросімо Господа про допомогу, щоб ми усунули всі перешкоди на дорозі до Нього (важкі та легкі гріхи, вади) і не забували, що Бог за нас не буде робити те, що маємо зробити ми самі. Він запрошує нас до співпраці.

<< День тридцять перший

День тридцять третій >>