«І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові. Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати? Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його. Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря. Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому» (Мк. 12:13-17).

Деколи на Сповіді люди визнають, що вони нещиро молилися. Це означає, що молилися неуважно, думаючи про щось інше. Насправді, неможливо молитися нещиро перед Богом, бо ліпше, мабуть, взагалі не молитися, ніж лукавити перед Богом, Який і так усе знає, бо Він Усевідаючий. Якщо є лукавство під час молитви, тоді це не можна назвати молитвою, лише зневагою.

Одного разу написав на вітальній листівці: «Вітаю від щирого серця», і мій друг зазначив, що вітання вже саме по собі означає від щирого серця, інакше воно не має сенсу.

Пам’ятаймо, що ми створені на образ і подобу Божу і що на нас є печать Святого Духа, яку ми отримали в Миропомазанні. Віддаймо Богові Боже.

«Єдність віри і причастя Святого Духа випросивши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо. Тобі, Господи».

Помолімося за тих, хто боїться довірити Богові своє життя і все, що в ньому, і тримається за все це щосили.

<< День тридцять другий

День тридцять четвертий >>

Зміст