День тридцять четвертий
«І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма. На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів. І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв. І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його. Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав. І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ. І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників. Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню. Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста.
Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня. І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла. Ісус, відповідаючи, говорить їм: майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, – буде йому, що тільки скаже» (Мк. 11:11-23).
Ісус приходить до Єрусалима, наче батько повертається до свого дому, і бачить, що діти відійшли від його наказів і переробили все на свій лад, забуваючи, що живуть не у своїй, а в батьківській хаті. Боже місто Єрусалим стало містом людським, навіть храм перестав бути домом молитви, а місцем міняйлів «щось за щось»: я Тобі, Боже, дам це, а Ти мусиш дати мені те й те.
На що схожі наш дім, наше життя, наше серце? «Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?» (Лк. 18:8).
Церква називає сім’ю «домашньою Церквою». Чи справді так є?
Не відкладай народження плодів віри, любові і навернення на потім, на старість! Смоковниця – образ тих, що самі собі визначають час для духовного життя і для зустрічі з Богом, замість чувати й бути відкритим на Нього.
Помолімося за навернення сердець християн, за постійну внутрішню віднову і навернення тих, хто належить до Христової Церкви.