День сороковий
«І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі. І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм: слухайте, ось вийшов сівач сіяти; і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його. Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока. Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло. Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду. А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ. І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає!» (Мк. 4:1-9)
Як без апаратури і мікрофона так багато людей – тисячі – могли слухати проповідь Ісуса й апостолів? З одного боку, той, хто навчав, у цьому разі Ісус, шукав пристосованого місця – моря, човна, гори, можливо, чогось подібного на амфітеатр, аби Його могло почути якнайбільше людей. Ісус турбується про Своїх слухачів: Він давав їм не лише їжу духовну, а помножував їжу для тіла – хліб у пустелі; про Божественну Літургію Церква навчає, що Христос годує нас із двох вівтарів: з вівтаря Божого Слова і з вівтаря Євхаристії – Хліб із Неба, Він прагне, щоб ми всі були доброю землею.
З іншого боку, – мабуть, слухачі Ісуса були справжніми слухачами, вони вміли слухати, вони хотіли слухати, вони схоплювали слово на льоту (сьогодні ж ми більше є глядачами, ніж слухачами; ми звикли більше дивитися). Узагалі, єврейський народ був народом, покликаним слухати Господа: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є» (слова щоденної молитви єврея з книги Второзаконня 6:4). Вони слухали, запам’ятовували і передавали Боже Слово своїм дітям. Вони щосуботи приходили до синагоги, щоб слухати Святе Писання і роздумувати над ним, аби ним жити.
Земля, яка хоче бути доброю і дати плід, повинна приготуватися. Сіяч був зовсім не марнотратним, сіючи там, де, по суті, зерно не могло прорости. Він сіє з надією, що воно проросте і дасть плід.
Ісус каже наприкінці цієї притчі, як і багатьох інших: «Хто має вуха слухати, нехай слухає!» Отже, говорить про якісь інші вуха, ніж має кожна фізично здорова людина. Мабуть, ідеться про особливі вуха серця, відкриті на Слово Боже.
Кілька порад для слухачів: 1) вчитися перебувати в тиші, шукати тиші; 2) читати Боже Слово і роздумувати над ним постійно, щоденно, а не час від часу; 3) молитися тим, що читаємо; 4) ділитися тим, що почули в молитві, на проповіді, з іншими.
Помолімося за всіх сіячів Слова, священиків, проповідників, євангелізаторів, місіонерів, щоб вони жили тим, що проповідують, і їхнє слово торкалося сердець слухачів, було причиною навернення.