Висока мета

Про велику мету, до якої покликаний кожний християнин: стати новим творінням і уподібнитися Христу, розповідає єпископ Олександр (Мілеант). . .

Перед нами велика мета: стати новим творінням і уподібнитися Христу. Для цього потрібне багато що в собі виправити і як би переламати: з гордих стати покірливими, з пристрасних – стриманими, із запальних і злісних – лагідними і ласкавими, з байдужих – старанними до добра, з самолюбних і жадібних – жертовними і жалісливими, з підозрілих і заздрісних – доброзичливими, з легковажних – мудрими, з боязливих і легкодухих – мужніми і постійними.

Хоча Бог допомагає нам на кожному кроці, проте потрібне і наше найактивніше старання. І тут ми зустрічаємо безліч як зовнішніх, так і внутрішніх перешкод. Іноді нам може здаватися, що вся наша природа, вся істота опираються християнському способу життя. Ми готові зневіритися, повернутися до колишнього способу життя. Ця спокуса, поза сумнівом, йде від диявола. Як Христа він спокушав у момент Його крайнього виснаження, так і нас він спокушає в найслабкіші моменти життя. Хитрий і підступний змій! Тому: “Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси” (Мф. 26:41).

Молитва, відвідування церкви, піст, стриманість, вивчення Священного Писання, читання духовної літератури, думки про Бога, справи милосердя – усе це необхідні засоби до внутрішнього оновлення, це наші кроки наслідування Христа. Коли ж забувається мета, то справи самі собою мало приносять користі і можуть перетворитися на бездушне фарисейство.

Отже, зміцніть опущені руки та ослаблені коліна” (Євр. 12:12), пам’ятаючи, що кожне добре зусилля з нашого боку наближає нас до Христа, і кожне подолання спокуси – це перемога з Ним. Будемо йти за тим, Хто сказав: “Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий” (Мф. 11:29,30).

Додаток: Корисні повчання про християнський подвиг

“Як бджола непомітно для людей будує стільники у вулику, так і благодать таємно творить свою любов у серці людському, змінюючи гіркоту на солодкість, а жорстоке серце – на добре. І як майстер по сріблу, роблячи різьблення на таці, поступово покриває її візерунками, і тільки після закінчення своєї роботи показує свою роботу в усій її красі. Так і істинний Художник Господь прикрашає різьбленням серця наші і таємничо оновлює їх, поки ми не переселимося з нашого тіла, і тоді виявиться краса нашої душі” (Макарій Великий).

“Така воля Духа, щоб улюблені Його перебували в трудах. Дух Божий не мешкає в тих, хто живе в спокої. Тим і відрізняються сини Божі від інших, що вони живуть у скорботі, а світ гордиться розкішшю і спокоєм. Не благоволив Бог, щоб улюблені Його покоїлися, поки вони в тілі, але хоче, щоб тепер вони перебували в скорботі, у тяготах, у працях, у незначності, у нужді, у приниженні, в образах, в утрудненому тілі, у сумних думках. Так виконується сказане про них: «У світі зазнаєте скорботи» (Ін. 16:33). Господь знає, що ті, хто живе спокійно, не здатні любити Його, і тому відмовляє праведникам у тимчасовому спокої і втісі” (Ісаак Сирин).

“Починай виконувати заповіді, що стосуються малого, і ти виконаєш заповіді, що стосуються великого: мале скрізь веде до великого. Почни виконувати хоч би десяту заповідь, що стосується злих помислів і бажань, і ти виконаєш усі заповіді, “а неправедний у малому, неправедний і у великому” (Лк. 16:10) (Іоанн Кронштадтський).

“Життя – велика наука, яку нелегко вивчити. Вона – тісний шлях і вузькі ворота. Хто з дитинства не почав вивчати науку життя під керівництвом Євангелія, не навчився вірити в Бога, не звик благоговіти перед Ним, ясно не відрізняє зло від добра, – тому важко буде навчитися в наступні роки життя. Хоча інші люди і вважатимуть його розумним, визнаватимуть його знання і здібності, а в школі життя він може виявитися повним неуком. Він може виявитися не здатним ні до сімейного життя, ні до громадської діяльності – наприклад, внаслідок свого складного характеру чи поганих звичок. Він може зазнати крах у житті, як навантажене товарами судно, що пустили у відкрите море без керма і вітрил” (Іоанн Кронштадтський).

<< Наслідування Христа

Діла чи віра: Дві крайнощі >>

Автор: єпископ Олександр (Мілеант)