Святий Дух як будівничий Церкви

Про Святого Духа і Його благодатний вплив на вірних розповідає публіцист Сергій Худієв . . .

Дух, Який відроджує до нового життя

Народження християнської Церкви в день Святої Трійці відкрило нову сторінку в людській історії. Віднині кожен, хто бажав істинного спілкування з Богом і спасіння своєї душі, отримав для цього усі реальні можливості. Проте що ж таке Церква по суті? Як влаштована Церква?

Бог говорить через старозавітного пророка: «І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне, і дам вам серце плотське. Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Моїх і устави Мої будете дотримувати і виконувати» (Єз. 36:26,27). Справжня віра, яку творить у нас Святий Дух, означає не просто зміну переконань, а зміну серця. Тут нам потрібно розглянути питання, яке багато хто ставить, – якщо стверджується, що наше виправлення є справа Божа, то чи повинні ми самі над ним працювати? Це протиставлення – або ми, або Бог – виникає, коли ми уявляємо Бога і людину як двох людей, що розділяють «фронт робіт». Але це уявлення помилкове; Бог Святий Дух діє не замість нас, а в нас – як каже апостол, «зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння; тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням» (Флп. 2:12,13). Ми покликані з благоговінням прагнути до праведного життя, розуміючи, що саме це прагнення – Божий дар.

Уявіть собі закоханих юнака і дівчину. З одного боку, вони сприймають любов як щось дароване ним – і уся любовна лірика усіх часів і народів згадує саме це почуття дару; з іншого боку, вони самі (а не хтось за них) зближуються, одружуються і вчаться жити разом.

Нитку між закоханими протягнули не вони, це дар,  але вони найбільше на світі хочуть цей дар зберегти. Так і благодать Божа, яка творить у нас віру, надію і любов, робить це не зовні, а усередині нашого серця – так, що ми, саме ми, по своїй волі, з радісним трепетом прямуємо до вічного спасіння.

Нам явлене нове життя – і ми постаємо перед вибором між тим, що належить нашій старій природі, «плоті», як її означає апостол, і тим, до чого веде нас Дух: «Я говорю: духом живіть, і ви не будете чинити похоті плотської, бо плоть бажає противного духові, а дух – противного плоті: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хотіли б. Якщо ж дух вас провадить, то ви не під законом. Діла плотські явні: це – перелюб, блуд, нечистота, безсоромність, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, чвари, заздрість, гнів, розбрат, незгоди‚ (спокуси), єресі, ненависть, убивство, пияцтво, безчинство і таке інше. Попереджаю вас, як і раніше попереджав, що ті, хто так роблять, Царства Божого не успадкують. Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал 5:16-23).

Ми не самі творимо в собі плоди Духа – і не могли б – але ми вибираємо між прийняттям і відкиданням цих дарів. Ми можемо наслідувати Дух – або плоть, зростати в надприродному житті, що дароване нам, – або нищити його.

Апостол каже дивні слова: «Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають. І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення. Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам» (Еф. 4:29-32). Ми усі – хрещені православні люди – зафіксовані Святим Духом, і Він перебуває з нами, як Хтось близький і люблячий, кого ми ображаємо (в іншому перекладі «засмучуємо»), коли дозволяємо собі якісь гнилі і злі слова.

Випробовуйте духів

Віра в реальність духовного світу жодним чином не є особливістю християнства,  люди в усіх культурах інтуїтивно усвідомлюють, що світ значно більше того, що ми можемо сприйняти за допомогою органів чуття. Навіть там, де держава насаджувала примусовий матеріалізм – як у СРСР або в Китаї – інтерес до духовної реальності виступає на поверхню, щойно його перестають утискати. Сьогодні в будь-якому книжковому магазині можна знайти повні полиці літератури, присвяченої різним «духовним практикам»:  хочете магію вуду, хочете – ритуали північноамериканських індіанців, а хочете – пристріти сибірських шаманів. У цьому плані наш світ нагадує світ, в якому проповідували апостоли, – він теж аж кишів духами. Як і тепер, люди отримували духовні одкровення, літали в астрали і розмовляли з духовними істотами. Як і тепер, ці духи нерідко запевняли, що вони теж діють від імені істинного Бога.

З великим трепетом ставиться Церква до вчення про Святу Трійцю. Проте люди, використовуючи різні образи, намагалися передати хоч би крупинку цієї таємниці. Ми зібрали для Вас найяскравіші приклади таких образів.

Питання про розрізнення духів виникло відразу ж – і не втратило своєї актуальності і сьогодні. Як зрозуміти, що це саме Святий Дух? Чому і чим Святий Дух і Його дія принциповим чином відрізняється від усіх видів псевдодуховності? Апостоли дають нам досить ясні критерії. Передусім, Святий Дух свідчить про Господа Ісуса, прославляє Його і нагадує те, що сказав Він. Діяння Святого Духа повністю христоцентричні – Він веде нас до віри в Христа, зміцнює і утверджує в цій вірі, наставляє нас в істині, відкритій Христом. Проте вже в апостольські часи з’явилися псевдовчителі, що проповідували – під ім’ям Ісуса – когось іншого. Тому апостол Іоанн каже: «Улюблені! Не всякому духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо багато лжепророків з’явилось у світі. Духа Божого і духа омани пізнавайте так: усякий дух, що сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плоті, є від Бога; а всякий дух, що не сповідує Ісуса Христа, Який прийшов у плоті, не є від Бога, але це дух антихриста, про якого ви чули, що він прийде і тепер уже є в світі» (1Ін. 4:1-3).

Апостол вказує на те, що Святий Дух проповідує Ісуса, Який прийшов у плоті, тобто свідчить про ту ж істину Боговтілення, про яку нам говорить на початку свого Євангелія сам Іоанн. Святий Дух викладає те, що ми б у наш час назвали догматично здоровим вченням про особу і діяння Христа, вченням, що узгоджується зі свідоцтвом апостолів.

Святий Дух проявляє Себе і в певних етичних плодах, ми вже говорили про них, це «любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал 5:22,23). Він творить у серцях вірних любов до Бога і ближнього, яка проявляється в дотриманні заповідей. Обидва ці критерії потрібні. Можна мати відмінні оцінки з догматичного богослов’я – і не мати Духа, якщо в житті людини відсутня любов до ближнього і послух заповідям. З іншого боку, моральне життя, хоча і потрібне, ще не достатнє – воно служить свідоцтвом Духа тоді, коли воно поєднується з правою вірою.

Треба особливо підкреслити, що дії Святого Духа не мають нічого спільного з «автоматичним листом» або іншими окультними практиками, коли певний духовний агент діє через людину, повністю відсунувши її саму убік. Бог дуже дбайливо ставиться до людської особистості  і людської свободи і швидше м’яко направляє вірних до істини, ніж тягне на аркані. Це залишає простір для людських різночитань і навіть помилок, тому немає нічого дивного, що особисто благочестиві або навіть святі люди можуть розходитися в думках.

Святий Дух виявляє Себе через соборні рішення Церкви – як сказали апостоли, «вгодно Святому Духові і нам» (Діян 15:28), і саме  загальне судження Церкви служить захистом від суб’єктивних і помилкових думок.

Життя в Дусі Святому

Дух Святий мешкає в Церкві, і Його дари даються для служіння Церкви: «Дари різні, а Дух один і той же; і служіння різні, а Господь один і той же; і діяння різні, а Бог один і той же, Який творить усе в усіх. Але кожному дається виявлення Духа на користь. Одному дається Духом слово мудрости, іншому – слово знання, тим же Духом; іншому – віра, тим же Духом; іншому – дари зцілення, тим же Духом» (1Кор 12:4-9). Для того, щоб жити в Дусі Святому, ми повинні перебувати в спілкуванні з Церквою, брати участь в її молитовному житті, приступати до Таїнств, прислухатися до її настанов. Саме в Церкві Бог вводить нас в абсолютно нове життя, життя, яке починається вже зараз, але триває у вічності.

Автор: Сергій Худієв

Усе по темі: День Святої Трійці