Ідеальна та страшна смерть
Про причини смерті праведників і грішників, і чим відрізняється страшна смерть від ідеальної з християнського погляду розповідає священик Даниїл Сисоєв . . . .
ПРИЧИНИ СМЕРТІ. ПРАВЕДНИКИ, ГРІШНИКИ І “СЕРЕДНІ ЛЮДИ”
Отже, тепер про вмирання. Дуже важливо знати, що смерть знаходиться в руках Божих. Бог каже: “Я умертвляю й оживляю, Я уражаю і Я зціляю, і ніхто не визволить від руки Моєї” (Втор. 32:39), і Христос в Апокаліпсисі промовляє: “Маю ключі пекла і смерті” (Одкр. 1:18).
Ключі в руках Спасителя на іконі “Зішесття в пекло” є символом того, що Господь неподільно володарює над пеклом і смертю. Зверніть увагу, що ключі від раю зберігаються в апостолів та їх наступників, тобто у священиків, яких Бог наділив владою зв’язувати чи відпускати людям гріхи (пригадайте слова Спасителя: “Я кажу тобі: ти Петро, [тобто “камінь”], і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах” (Мф. 16:18,19)).
З яких причин у той чи інший момент Бог закликає людину? Зазвичай, ми не знаємо думок Божих, але існують певні міркування, загальні поняття, які вимагають додаткових роз’яснень.
Часто людина помирає тоді, коли вона готова до переходу у вічність. Як сказано в Євангелії: “Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю; і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як – не знає він. Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі. Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива” (Мк. 4:26-29).
Царство Боже розвивається в людині. Коли людина дозріває до вічності, вона негайно забирається, причому швидкість дозрівання ніяк не пов’язана із звичайним часом. От як про це написано в книзі Премудрості царя Соломона: “А душі праведних у руці Божій, і мука не торкнеться їх. В очах нерозумних вони здавалися померлими, і відхід їх вважався погибеллю, і відхід від нас – знищенням; але вони перебувають у світі. Бо хоч вони в очах людей і караються, але надія їх повна безсмертя. І трохи покарані, вони будуть багато облагодіяні, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх як жертву вседосконалу. Під час воздаяння їм вони засяють як іскри, що біжать по стеблу. Будуть судити племена і володарювати над народами, а над ними буде Господь царювати повіки. Ті, що надіються на Нього, пізнають істину, і вірні у любові пребуватимуть у Нього; бо благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його” (Прем. 3:1-9).
І далі каже Господь: “А праведник, якщо і рано помре, буде у спокої, бо не в довговічності чесна старість, і не кількістю років вимірюється: мудрість є сивина для людей, і непорочне життя – вік старости. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед грішників, преставлений; забраний, щоб злоба не змінила розуму його, або підступність не спокусила душу його. Бо вправа у нечесті затьмарює добре, і хвилювання похоті розбещує розум незлобливий. Досягнувши досконалости за короткий час, він виконав довгі літа; бо душа його була угодна Господу, тому і прискорив він (відхід) із середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, що благодать і милість зі святими Його і промисел про обраних Його. Праведник, помираючи, осудить живих нечестивих, і юність, що швидко досягла досконалости, – довголітню старість неправедного” (Прем. 4:7-16).
Бачите, що є питанням зрілості в очах Бога? Буває так, що Господь залишає вже готового праведника певний час на землі. Робиться це для того, щоб людина, таким чином, свідчила про вічність перед очима людськими. Праведник вже дозрів, він вже живе у вічному житті тут, на землі, але Господь його зберігає, щоб через нього когось привести до Себе, Господь діє за Своєю волею.
Тепер, що стосується грішників. Господь забирає грішників, коли вони доходять до меж зла. Це нам теж відомо. Людина грішила, і Господь її забрав на злеті, хоча і тут бувають виключення. Наприклад, фараон, цар Єгипетський, дійшов до меж зла, але Господь попускав йому залишатися на землі. Навіщо? Для того, щоб явити над ним силу і славу Свою, щоб ім’я Боже боялися всі народи. Бог наочно показав, як робити не потрібно, і що буде з тим, хто йде попри волю Божу. Господь спеціально сказав, що в Його очах фараон – вже мертва людина, але був залишений для того, щоб показати всю Божественну могутність: стенд для наочної агітації, так би мовити. Саме з цим пов’язані випадки, коли відверті беззаконники залишаються на землі. Господь спеціально їх залишає, щоб показати Свою славу і нагадати людям, що не можна прив’язуватися до землі. Земля – це не Царство Боже, тобто це не те місце, в якому люди вічно житимуть.
Блаженний Августин у своїх творах піднімає питання: чому праведні народи отримують іноді злих правителів? Адже ми знаємо, що правителів ставить не людина, а Бог. Він ставить і скидає царів, як Він вважає за потрібне. А Бог робить так, щоб люди не звикали, не думали, що всі їхні надії мають бути пов’язані із земними успіхами країни. Тому Він і посилає злих правителів, щоб людина відволіклася від світської метушні і шукала Божественного Царства, яке нетлінне.
Але повернемося до нашої теми. Бувають, окрім того, так звані “середні люди”, яких Господь забирає, бо знає: прийде час і людина може впасти в якийсь тяжкий гріх, тоді Бог забирає людину раніше.
Ось, це основні стани, в яких перебувають люди, коли приходить смерть. Природно, термін нам не відомий. Є випадки, коли Господь відкриває час смерті, але це буває досить рідко. Чому? Бо інакше людина сказала би: “Мені помирати ще не скоро, ось, зараз погуляю від душі, а потім покаюся”. Проте покаятися б не вийшло, бо гріх має властивість ставати другою натурою, і людина втрачає можливість увійти до вічності. Господь приховує час смерті, щоб ми завжди про нього пам’ятали.
В Іоанна Ліствичника є геніальне правило, яким він поділився з одним священиком: “Ти ніколи не забувай нагадувати, що людина помре”. У сучасному суспільстві утвердилася зворотна культура. У нас весь час твердять: “Ми намагаємося не говорити про смерть”. Приміром, як раніше носили труни? У селі труну шанованої людини несли на руках. Так? Потім стали їздити на машинах, через усе місто везли з оркестром. А зараз у “пазік” занесли, шторки засунули, щоб ніхто не бачив, і поїхали.
Я нерідко за службовим обов’язком маю справу з вмираючими людьми. Цікаво, як часто люди намагаються швидше позбутися близьких, які померли! Це пов’язане саме з тим, що людина боїться думати про смерть – абсолютно неправильний підхід! Нормальний християнин повинен прагнути, як каже цар Соломон, частіше “ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету” (Еккл. 7:2). Дуже корисно ходити на кладовище.
Коли я вчився в семінарії, семінаристи з різних курсів дуже любили ходити в морги. Я, пам’ятаю, теж ходив. Дуже витверезне відчуття, швидко опам’ятовуєшся.
– Чому немовлята помирають?
– З цієї ж причини. Господь бачить, немовля зараз може потрапити в Царство Боже, а залишившись жити на землі, стане розбійником.
Господь знає шляхи людські. Господь уміє, що називається, прораховувати. Бог бачить вільну волю людини, хоча і не визначає її. Він використовує вільну волю і вбивць, та інших людей для того, щоб здійснити Своє рішення. Вбивця грішить, порушуючи заповідь Божу, але волю Божу порушити він не може. Бо якщо Господу буде не угодне якесь вбивство, Він цього не допустить, станеться осічка, зламається вибуховий пристрій, прикладів більш ніж достатньо. До речі, з новин: в Індії стався теракт, загинуло 65 людей, при цьому дві справних вибухівки не вибухнули. Господу було угодне, щоб одні люди загинули, а інші – ні. Статистика свідчить, що на літаки, які розбилися, спізнюються чи здають квиток на третину більше пасажирів, ніж зазвичай. Розумієте, все за волею Божою відбувається, хоча зло цим ніяк не виправдовується. Зла воля людини використовується для здійснення благої волі Господа, але виправдати зло не можна ніяк.
ІДЕАЛЬНА СМЕРТЬ. СТРАШНА СМЕРТЬ
Так яка смерть краща? Найкраща смерть для християнина, звичайно, мученицька за Христа Спасителя. Це найкраща смерть, яка можлива для людини в принципі. Багато хто посилав телеграми зі співчуттям в Оптіну пустинь після вбивства трьох ченців, насправді ж, для християнина мучеництво – найбільша радість. У древній Церкві ніколи не співчували, а поздоровляли з тим, що з’явився новий захисник на Небесах! Мученицька смерть змиває всі гріхи, окрім єресі. Усі інші гріхи – розпуста, вбивство, перелюб – змиваються. Єресь – це свідоме спотворення Церковного вчення, яке йде проти волі Божої.
Свого часу слов’яни переклали грецьке слово “свідок” як “мученик”, відтоді ми не зовсім правильно розуміємо це слово. Взагалі, слово “мученик” не можна сприймати в значенні “того, хто мучиться”. Мученик – це свідок. Мученик свідчить про те, що Христос благий і переміг смерть. Тому мученик – це той, хто своєю кончиною засвідчив, що Христос воскрес із мертвих. От у чому суть мучеництва – у свідоцтві, але не в самих муках.
Якщо говорити про кончину життя, цікаво, що з усіх природних кончин, найкраща та, про настання якої здогадуєшся, тому часто вважається, що ракові захворювання – милість Божа, бо людина знає, що через декілька місяців помре. Вона може підготуватися, примиритися з людьми, може якимсь чином виправити себе, підготувавши для вічності.
А найжахливіша смерть, яка можлива для християнина, це смерть раптова, бо така людина йде у вічність незібраною.
– А що, лікуватися не потрібно?
– Лікуватися потрібно.
Хто каже, що не потрібно лікуватися? За нинішнім законодавством лікар, який приховує діагноз, є злочинцем і карається, і це справедливо. Лікар зобов’язаний сказати не родичеві, а самому хворому про можливий результат.
– Що робити, якщо родичі замовчують діагноз?
– Вони злочинці.
Якщо хтось знає про наближення смерті людини і приховує, то він злочинець, страшна людина. Брехати недобре, а тим більше в таких випадках.
<< Про душу