Момент смерті

Про те, чим відрізняється смерть людей, які готувалися до неї від тих, кого вона застала зненацька, розповідає священик Даниїл Сисоєв . . .

Коли людина наближається до смерті, виявляється різниця між людьми різного духовного рівня. Як каже Писання, “смерть же грішників люта” (Пс. 33:22).

Господь, пам’ятаєте, говорив про божевільного багача: “Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе“. Якщо дослівно перекласти – витягнуть із тортурами. “Кому ж дістанеться те, що ти наготував?” (Лк. 12:20).

Дійсно, до людей реально приходить якийсь дух у тому вигляді, в якому його зображують: у вигляді смерті з косою, з іншими знаряддями. Цей дух – ангел смерті, який губить людей, позбавляє їх життя. Навіщо потрібні ці речі? Щоб відрізувати прихильність до землі. Якщо людина не прив’язана до землі, якщо вона вірить у Христа Спасителя, то вона смерті не побачить у прямому розумінні цього слова. Господь сказав: “Хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя” (Ін. 5:24).

Це потрібно розуміти буквально – не в переносному сенсі. Тому ті люди, які праведно помирають, смерті не бачать. Вони бачать ангелів Божих, а то й самого Христа Спасителя. Власне, про це ми молимося і просимо. Про це сказав Господь: “Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде” (Ін. 10:9).

Увійде куди? У Церкву. І вийде Христом із цього світу, і знайде вічне пасовище в раю – у тому самому місці, яке зветься місцем плодючим. Тому людина, яка правильно готувалася, вона дійсно не бачить смерті, і смерть для неї легка. Тому така смерть навіть і смертю не називається. Як називається вона в Писанні? Визволенням. Апостол Павло говорив: “Маю бажання визволитися і бути з Христом, бо це незрівнянно краще; а залишатися в плоті потрібніше для вас” (Флп. 1:23,24).

Наша мрія – ось так померти, тобто щоб покинути цей світ через Христа, у присутності Христа, щоб любов Божа переповнювала нас у момент смерті, щоб молитва приводила до Бога.

Перед смертю можуть бути різні стани. Ось, преподобний Сисой Великий, коли прийшли за ним ангели, просив, щоб вони дали йому час ще покаятися, хоча йому казали вже, що він досконалий. Він вважав, що ще не починав каятися. А потім раптом засіяв і сказав: “Ось йде Христос, принесіть до мене обраний сосуд пустелі”. З цими словами він вийшов з тіла і був вознесений руками Христовими на Небеса. Інші ж, навпаки, раділи. Один подвижник, Аполлоній, веселився і тріумфував перед смертю. Його запитують: “Що ж ти веселишся?” А він відповідає: “Я був лагідним, як Мойсей, ревним, як Аарон, мужнім, як Ісус Навин, благочестивим, як Давид, премудрим, як Соломон. Якщо Господь Бог дав мені це, невже Він не дасть мені Небесного Царства?” Дуже цікаво, правда? Можна сказати, що нескромно сказав. От як раз це – упокорювання. Господь дав це, Господь все дав, тому невже Він не дасть Небесного Царства?

Пам’ятайте, що наша надія (і про це особливо важливо не забувати в момент смерті) ґрунтується не на наших добрих справах, а на смерті і Воскресінні Господа Ісуса Христа. Тому намагайтеся руки тримати хрестоподібно, притискати хрест до себе. Просіть повісити перед очима розп’яття Христа Спасителя, щоб пам’ять про Нього вас супроводжувала при виході з цього світу, щоб ми виходили з цього світу у вічне життя. І людина, яка правильно підготувалася, може на це розраховувати. Я знаю приклади, коли люди так спокійно йшли. Тілесний біль при цьому абсолютно не важливий. Святитель Григорій Палама помирав від раку кишечнику. Жахливі болі. Але при цьому, незважаючи на ці болі, що він говорив? Поруч сиділа людина – майбутній патріарх Філофей, який почув такі слова: “Угору, угору до світла”. Він посміхнувся і з посмішкою вийшов з тіла. При цьому вся кімната наповнилася пахощами і світлом, хоча болі були тілесні, але це – як тортури для мучеників. Тіло мученика катують, а йому вже все одно. Душа охоплена неземною радістю, яка з тілом зовсім не пов’язана. Цей стан, який доступний для нас сьогодні: коли християнин вже настільки охоплений тяжінням до неба, що йому тілесні муки не важливі.

Якщо людина не підготовлена, то як вона помирає? Зазвичай поступово починає “відтікати” життя, як би відпадати. Смерть розпочинається з кінчиків пальців ніг і рук. Причому вона йде спочатку від пальців, потім різко йде по суглобах. Потім життя як би концентрується в двох точках: у серці і в лобі. А далі, якщо людина бачить смерть, то вона як би відчуває, що випиває напій, або що смерть перерізує останню ниточку, або просто різкий, безболісний удар. Бувають різні відчуття. На мить людина втрачає свідомість, як би провалюється, потім багато хто бачить тунель.

Що це? Це повернення свідомості. Трапляється, коли людина відразу не усвідомлює, що вона померла. Це буває досить часто, особливо, коли до смерті не готувалася. Причому тут дуже важливо знати, що після смерті люди залишаються при своїх переконаннях. Ніде в Писанні не сказано, щоб люди мінялися після смерті, навпаки, сказано, що в пеклі Бога не сповідують: “Хто ж після смерти буде згадувати Тебе?” (Пс. 6:6) – людина ще перебуває під владою власних забобонів. Більше того, як я казав, після смерті пристрасті, з якими не боролися, виходять назовні.

<< Наближення смерті

Відчуття після смерті. Молитва за померлих >>