Відчуття після смерті. Молитва за померлих

Де перебуває людина перші три дні після смерті і як допомагає їй у цьому церковна молитва, розповідає священик Даниїл Сисоєв . . .

ВІДЧУТТЯ ПІСЛЯ СМЕРТІ

І ось людина опиняється в новому світі. Їй спочатку стає дуже легко, якщо вона хворіла раніше, та навіть якщо і не хворіла, їй все одно стає дуже легко. Чому? Бо, як казав Григорій Богослов, наша душа стала після гріхопадіння трупоносицею, тобто носить труп. Тіло заважає душі. Ну, це ви, напевно, помічали. Хочеш подумати, помолитися – голова заболіла, шлунок забурчав, спати захотілося. Скільки завгодно таких випадків.

Будь-яка діяльність душі пов’язана з тілом. А тут душа відчуває, що вона перебуває як би в більш природному стані. Поки вона ще не знає того, що одне з найголовніших завдань – одушевлення тіла – вона вже не може виконувати. Потім зазвичай буває декілька хвилин, коли людина намагається налагодити контакт з оточенням, поки не переконується, що вона померла. Але якщо людина готувалася, для неї це природно, вона вже чекає цього моменту. Що тоді робити? У цей момент не треба намагатися смикатися в різні боки, а необхідно помирати з молитвою на вустах. З якою молитвою?

“У руки Твої, Господи, віддаю дух мій”, – як Господь сказав на Хресті. І треба, виходячи з цього тіла, прославляти Святу Трійцю, щоб це прославлення тривало й далі.

Згадуйте перед смертю, що з тілом ми знову зустрінемося в день Воскресіння. Саме з цим тілом, яке буде очищене Богом. І людина, яка відходить з вдячністю до Бога, зазвичай відразу ж буде намагатися сходити до Нього. Як сказано в Книзі Екклезіастовій, “дух повернувся до Бога, Який дав його” (Еккл. 12:7).

Людина ж, яка жила звичайним життям, ми знаємо за поширеним переказом, ходить землею три дні. Вона може ходити в ті місця, які їй були найбільш близькі. За православним вченням, для душ померлих жодних відстаней немає. Багаторазово були випадки, коли в момент смерті душі, люди з’являлися рідним, повідомляли про смерть, приходили попрощатися.

Я вам рекомендую потрапити до Гробу Господнього чи на найближчу Божественну Літургію. Пам’ятайте, що ми можемо брати участь у загальній молитві, бо жертви приносяться і за живих, і за померлих.

Але, на жаль, багато людей прагнуть до земних речей. Кожен робить свій вибір, природно, насильно милим не будеш. І ось, бігають по землі впродовж перших трьох днів, але не більше, довше їм ніхто не дає. Чим людина жила перед смертю, туди вона і прагне. Якщо людина сильно прив’язана до землі, куди вона прагнутиме? До землі і прагнутиме.

– У цей момент треба молитися?

– А от якщо привчили себе, то прийде молитва, а якщо не привчили, то не прийде.

Отже, моя порада: відходити потрібно з молитвою. Якщо хочете трішки побути на землі, якщо вас так до неї тягне, то сходіть у храм. Пам’ятайте, що для вас з’являється прекрасна можливість: ви можете потрапити в будь-який храм Землі, потрапити в будь-яке святе місце. І християнин, якщо захоче, може потрапити чи до Голгофи, чи до Гробу Господнього, щоб вклонитися перед тим, як покинути цю землю.

Але три дні – це досить умовний термін. Вже при цьому часто нападають вороги, а ворог діє по-різному: він може залякувати, а може спокушати.

МОЛИТВА ЗА ПОМЕРЛИХ, ВІДПРАВА, СОРОКОУСТ

Коли зазвичай востаннє людина на землю приходить? Коли її хоронять. Тому всякі заочні похоронні відправи – річ украй ненормальна. Людині потрібно щоб тіло, освячене Святими Тайнами, було в храмі Божому, щоб вона могла останній раз помолитися.

Ми цілуємо тіло, а душа, яка поруч стоїть, чує і повинна пробачити.

Пам’ятайте, якщо помрете не пробачивши, дорога прямо в пекло, без обмовок, тому привчайтеся прощати за життя.

Той, хто не прощає, і після смерті не простить і куди піде, теж зрозуміло.

– А ми в покійника теж прощення повинні просити?

– Повинні, причому щиро. Це останній момент, коли можна з ним помиритися, тому потворно поступають ті, хто намагається тіла позбутися, щоб не відспівували. Обов’язково просіть, щоб була очна похоронна відправа. Заочна відправа прийнятна тільки якщо немає можливості поховання: потонула людина в морі, загинула під час війни, невідомо де. Для інших це просто ненормальне явище. Це дуже важливо.

– На який день відспівують?

– На третій день. Як ви знаєте, чини відправи бувають різні: немовлят, ченців, мирян, священиків, єпископів, дияконів. А є спеціальний чин похоронної відправи на Пасху, коли за упокой майже нічого немає, тільки єктенія, це Пасхальна служба.

Християни, ближні повинні, по-хорошому, самі допомогти омити. Все-таки краще близькому віддати свою шану спочилому. Мирян омивають, священиків обтирають освяченим єлеєм, а ченцям обтирають губи, руки і ноги. Ченців не омивають.

Пам’ятайте, що шана, віддана покійному, є чеснотою для християнина, за яку отримують нагороду на Небесах.

Що робити живим після смерті ближнього? Негайно починати подавати якомога більше сорокоустів, щоб скільки можна в різних місцях люди молилися.

Родичів треба просити, щоб вони впродовж сорока днів читали обов’язково Псалтир, принаймні по кафізмі. Якщо у вас є близькі друзі, просіть, щоб вони молилися за вас.

Навіщо треба похоронну відправу? Щоб людина на третій день, коли вона піднімається на Небеса, була захищена, оповита молитвами Церкви.

<< Момент смерті

Митарства >>