Гріхопадіння
Про гріхопадіння наших прабатьків, його причини та наслідки, та про Господній план спасіння розповідає о. Зиновій Павлиш . . .
Як знаємо, наші прародичі, зведені дияволом, не змогли додержати навіть тієї маленької та легенької заповіді. Переступивши єдину Божу заповідь, Адам і Єва стягнули на себе і всіх своїх нащадків земні терпіння, болі, хрести та неминучу смерть.
Однак найстрашніше те, що люди втратили освячуючу ласку, яка давала право називатися дітьми Божими та осягнути вічне і щасливе життя в Небесному Царстві. І цей гріх наших прародичів називаємо первородним.
Створюючи людину, Бог прагнув, аби в її житті було народження і вічність. Адам же і Єва, переступивши заповідь, внесли доповнення: між народженням і вічністю появилася смерть. І тепер на кожну людину чекає народження – смерть – вічність.
Причина гріхопадіння Адама та Єви
Першою причиною було передусім те, що вони добровільно і свідомо піддалися диявольській спокусі. Бог повелів їм щодо плоду з дерева пізнання добра і зла: «Не їжте його, а то помрете». Однак підступний змій сказав жінці: «Ні, напевно не помрете!» (Бут. 3:3-4). І Єва повірила…
Другою причиною було те, що вони забажали стати подібними до Бога. Вони знову повірили спокусливим словам хитрого змія: «…Коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло» (Бут. 3:5).
Як бачимо, спокуса – страшний і грізний ворог людини. Добровільно та свідомо піддатися спокусі – значить вчинити тяжкий гріх, а це – втрата освячуючої ласки; це тяжка образа всемогутнього і люблячого Бога. Пам’ятаймо, перший і найгрізніший ворог нашого спасіння – диявол. Він використовує всі можливі та неможливі засоби, щоби відвернути нас від нашої головної мети – пізнати Бога, Його полюбити та Йому служити.
Ось розповідь про цікаву подію в одній родині. Дві маленькі сестрички, прослухавши біблійну історію про вигнання Адама і Єви з раю, сказали батькові:
– Татку, через Єву ми втратили рай… Якби ми з Оленкою були в раю, то ніколи не з’їли би заборонений плід добра і зла! Адже Бог не дозволив його їсти. Правда?
– Правда, – відповів батько, та й уклав дітей спати.
Вранці батько встав раніше за всіх, піймав у дворі горобчика і посадив його в металеву каструлю. Розбудивши дівчаток, він показав їм каструльку, яку поставив на підвіконня, і сказав:
– Не знімайте кришки, поки я не прийду з роботи. Коли я повернуся, то сам покажу вам сюрприз.
Тато з мамою пішли на роботу, а діти залишилися вдома самі. Усіма силами намагалися вони себе відволікти від каструльки. Вони вже давно переграли в усі ігри, які тільки знали, але цікавість не давала їм спокою: дуже хотілося подивитися на сюрприз у каструльці.
Зрештою, старша Марійка вмовила меншу сестричку Оленку заглянути в посудину, кажучи:
– Ми тільки одним очком глянемо і закриємо, так, що татко навіть не здогадається.
Але щойно Оленка підняла кришку, горобчик фуррр… – і вилетів у вікно. Злякавшись, дівчатка закрили каструльку, однак уже порожню.
Увечері батько, повернувшись з роботи, побачив, що каструлька порожня, і сказав:
– Ну що, маленькі Єви, не витримали, випустили пташку? От так і Єва не стрималася і скуштувала плід пізнання добра і зла. Цей горобчик був для вас сьогодні як дерево добра і зла для Єви. І ви теж не послухалися мене!
Ця подія говорить про нашу людську неміч та те, як тяжко людині встояти перед спокусами. Вона підтверджує, що в боротьбі зі спокусами конче потрібна Божа допомога. А її ми зможемо отримати тільки, коли Господь бачитиме наше бажання і зусилля. Щойно тоді Він зможе допомогти нам у боротьбі. А з Божою поміччю – обов’язково переможемо.
Наслідки гріхопадіння
Після гріхопадіння наших прародичів Бог, Який є милосердним, довготерпеливим та справедливим і який «за добре нагороджує, а за зле карає», сказав до змія: «За те, що ти зробив це, проклятий ти… і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3:14-15). Звернімо увагу на те, як Господь, проклинаючи диявола, одночасно звіщає пророцтво, що з цього відкиненого людського роду вийде Спаситель, Який зітре голову дияволові й примирить людей із Богом.
Потім Бог звернувся до Єви: «Примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей» (Бут. 3:16). Адамові ж сказав: «За те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе… У поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся» (Бут. 3:17,19). Опісля ж Він вигнав наших прародичів з Едемського саду і поставив Ангела з полум’яним мечем, щоб охороняв вхід до дерева життя: «І вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя» (Бут. 3:24).
Катехизм навчає нас, що гріх Адама і Єви зашкодив не тільки їм, а й перейшов з усіма наслідками на їхніх потомків. І тепер кожна людина, що приходить у цей світ, приходить у стані первородного гріха: «…Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом – смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили» (Рим. 5:12).
Чи знав Господь Бог, що так все станеться? Безперечно, знав. Однак з великої любові до людини не покинув її і не покарав, як тих ангелів, що підпали від вічну кару, а постановив – спасти.
Господній план спасіння
Вже тоді Він думав про Свого Сина – Ісуса, цього «другого Адама», Який прийде і спасе людський рід. Апостол Павло у своєму Посланні до ефесян пише, що коли ми через первородний гріх втратили Божу ласку і померли, Предвічний Бог з великої любові послав Свого улюбленого Сина, щоби надолужити за наші гріхи і повернути нас до життя, яке відібрав у нас гріх: «Бог, багатий милістю з великої Своєї любови, якою нас полюбив, і нас, мертвих за злочини, оживотворив із Христом» (Еф. 2:4-5).
Бог не залишив нас наодинці, а зробив усе, аби ми, живучи в грішному світі, мали можливість злучитися з Ним у Небесному Царстві.