Вдячність Богові

Про Божу любов до кожного з нас, вдячність Богові і яким чином ми можемо віддячити Богові, розповідає о. Зиновій Павлиш . . . .

Мої любі і дорогі!

Розглянувши ці безцінні Божі дари, ми можемо з упевненістю говорити про велику і безмежну любов, безконечне милосердя та відвічну доброту, що їх Бог дарує людині.

Як Бог довів Свою любов і Своє милосердя?

Найперше Бог доказав Свою любов, доброту і милосердя тим, що не покарав наших прародичів Адама і Єву вічними карами. Він змилосердився і послав у світ свого Єдинородного Сина – Ісуса Христа: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16). І зробив Він це з однією метою – спасти людину, вказавши їй дорогу до Царства Небесного. Ісус Христос, виконуючи волю Отця Небесного («Не Моя воля, а Твоя нехай буде» (Лк. 22:42)), покидає велич Неба і приходить у цей світ, щоби помирити нас з Отцем: «Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло» (Лк. 19:10).

Другим доказом Божої любові і Божого милосердя є Страсті і смерть Божого Сина. Щоби відкупити нас від вічної погибелі, Бог жертвує Свого Єдинородного Сина, що і є доказом величі Його любові: «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13).

Третім доказом любові і милосердя Бога є Його щире бажання допомогти нам. Для цього Бог дарує нам Десять заповідей, які покликані стати нашими дороговказами на дорозі земного життя і які запевняють осягнення вічного життя в Небесному Царстві: «Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей» (Мф. 19:17); «Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене» (Ін. 14:21).

Четвертим доказом Божої любові і милосердя є Його безцінні святі таїнства. Знаючи нашу людську неміч, Він дарує їх нам як Свою постійну підтримку і допомогу. Адже це вони освячують нас та будують Тіло Христове в наших душах і серцях. Через них наш Ісус Христос зроджує в нашій душі надприродне життя Божих дітей: «Бо всі ви – сини Божі через віру в Христа Ісуса» (Гал. 3:26). І стається це в першому святому таїнстві Хрещення, де всемогутній Бог змиває з нашої душі первородний гріх і робить нас дітьми Божими та наслідниками Царства Небесного. Таїнство Хрещення є конче потрібним для нашого спасіння: «Якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже» (Ін. 3:5). Тільки тоді, коли ми прийняли Хрещення, маємо право користати з інших Христових таїнств.

Знаючи нашу людську неміч, Ісус Христос дає кожному можливість спасти свою безсмертну душу – Він дарує нам святе таїнство Покаяння. Якщо людина визнає свої гріхи, щиро кається та постановляє виправитися, Бог у цьому таїнстві відпускає їй гріхи: «Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, – як сніг убілю» (Іс. 1:18).

Особливим проявом великої любові Бога і Його милосердя до людини є святе таїнство Євхаристії. Перед тим, як піти на муки і хресну смерть, Ісус Христос залишив апостолам і всім, хто в Нього повірить, спомин про Себе і Свою любов. Перемінюючи на Тайній Вечері хліб у Своє Тіло, а вино у Свою Кров, Він залишає Себе Самого і цим запевняє нам життя вічне: «Хто їсть цей хліб, житиме вічно» (Ін. 6:51). Він поручає апостолам і їхнім наслідникам робити те саме, що Він щойно зробив: «Це чиніть на спомин про Мене». Ісус Христос бажає завжди перебувати з нами: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому» (Ін. 6:56).

Кожне із семи святих таїнств дарує людині відповідну та надзвичайну Божу благодать. Але особливо звертаю увагу на Хрещення, Покаяння та Євхаристію, бо в цих таїнствах дуже яскраво проявляється Божа любов, Його милосердя, доброта та терпеливість до людей.

Як віддячити Богові за Його любов та безцінні Дари?

Насамперед потрібно добре усвідомити та прийняти слова святого Августина: «Чоловіче, Бог, що сотворив тебе без тебе, спасти тебе без тебе не може». Кожна людина повинна докласти максимум зусиль, аби спасти завдяки Богові свою безсмертну душу. Бог звертається до кожного з проханням допомогти Йому спасти цей найцінніший Його витвір – безсмертну душу, за яку Його Син пролляв Свою святу Кров та віддав життя.

Для цього в нашій душі, у нашому серці повинно зародитися тверде бажання стати дитиною Божою. Це підтверджує і народна мудрість: «Є бажання – буде й виконання, без бажання – немає виконання». Щоби стати Божою дитиною, не потрібно робити чогось надзвичайного. Необхідне тільки одне – старатися виконувати волю Бога, яку Він виразив у Своїх заповідях, бо саме вони гарантують вічне життя: «Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей» (Мф. 19:17), «Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене» (Ін. 14:21).

Віддячити Богові за Його любов ми можемо своїми повсякденними ділами:

  • чітким і старанним виконанням Божої волі, вираженої в Десятьох заповідях;
  • щоденною індивідуальною молитвою вранці й увечері;
  • постійною участю в спільній молитві в неділю і свята;
  • частою Сповіддю та Святим Причастям;
  • постійним читанням Святого Письма;
  • активною участю в житті Церкви та парафії.

Це не є чимось важким чи неможливим. Навіть коли ми не зможемо цього виконати, бо не завжди наші старання збігаються з нашими можливостями, наш добрий намір обов’язково буде зарахований. Бог чудово знає людську неміч і за те, що ми не можемо, не осудить – Він судитиме за лінивство, байдужість та легковажність. Та коли Бог бачить наші старання, працю та боротьбу, Він безмежно щасливий, бо має можливість допомогти нам. А з Божою допомогою ми обов’язково осягнемо те, чого бажаємо, – бути дітьми Божими й наслідниками Царства Небесного.

Кожної миті свого життя пам’ятаймо: все, що чинимо з любові до Бога та ближнього, залишається навіки!

З повагою і любов’ю в Христі, о. Зіновій Павлиш

<< Видимі символи таїнства Подружжя

Зміст