Гординя та її наслідки

Про те, до чого може призвести гординя цілі народи, роздумує редакція сайту . . .

А тепер трохи поговоримо про розумову деградацію росіян. Загалом про неї не згадує хіба що лінивий: чого тільки вартують чергові спроби росіян закріпитися у вже добре відомому аеродрому «Чорнобаївка», коли їх раз за разом знищують ЗСУ, а вони все одно намагаються закріпитися на території цього аеродрому. Аеродрому, який, певно, став вже символом дурості російських збройних сил. І тут мимоволі спадає на думку твердження, що якщо Господь хоче кого покарати, то Він забирає в нього розум.

Цьому житейському твердженню в певній мірі відповідає наступний біблійний принцип: «Всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться» (Лк. 18:14). От лише біблійний вірш не тільки констатує факт людського падіння, але і прямо вказує на його першопричину. Причина ж це полягає в надмірній зарозумілості, гордині, коли людина починає вважати себе в чомусь розумнішою, кращою, дотепнішою, гарнішою і т. ін. за оточуючих людей. Причому таке ставлення триватиме певний час, бо таке піднесення має прогресувати в просторі та часі.

З часом, здавалося, ситуація зрозуміла – чим більше людина підноситься над іншими, тим більше прогресуватиме її духовна хвороба (а гординя і є хворобою, яка спочатку проявляє себе в духовній сфері, а з плином часу і у видимому світі – те саме отупіння проявляється в реальному житті і є прямим наслідком гордині). Але для багатьох залишається незрозумілим: до чого тут простір? Як гординя може в ньому прогресувати? Усе насправді дуже просто: людині з часом «буде мало» підноситися над видимими оточуючими, вона почне підносити себе позаочі над людьми, з якими в принципі не в змозі десь контактувати чи зіткнутися: померлими, іноземцями, які проживають у різних куточках світу, чи просто підноситися загалом над усіма людьми без розбору. От це вже, як на нашу думку, крайня форма самопіднесення, хоча, можливо, можуть існувати і ще більш витончені форми цієї духовної вади. З цим, здається, з’ясували, але до чого тут росіяни і їх, так би мовити, еталонна дурість?

Уся річ у тім, що біблійні принципи дієві не тільки стосовно певної людини, але і цілих народів, і росіяни, як нація, тут не є виключенням. Варто лише пригадати, як вони весь час підносилися над усіма ким тільки можна: над сусідніми народами, вважаючи деяких з них ледь не мавпами, хоча самі росіяни поводяться гірше за мавп; агресивно переконуючи, що їх країна найвеличніша країна в цілому світі, хоча ледь не половина росіян намагалася за будь-якої нагоди цю країну покинути. Більшість росіян була переконана (і впевнена в цьому далі), що всі важливі відкриття в науці були зроблені саме в росії чи були в росії підступно вкрадені, а насправді, росія самотужки вже не може нічого виготовити складніше за віника (і то не факт). Також пересічні росіяни не на мить не сумнівалися, що найкращі спортсмени – це саме російські спортсмени, але численні допінгові скандали спростовують це твердження. Не оминула пиха і збройні сили рф з їх озброєнням, яке «не має аналогів у світі» – проте українські реалії переконують увесь світ у зворотному, а феномен Чорнобаївки став апофеозом усієї цієї істерії, що стільки років точилася навколо збройних сил рф.

Єдине, що чим залишилося в рф пишатися, так це розміром її територій, адже не забуваймо, що рф – найбільша за площею країна у світі, проте зважаючи на неминучий розпад рф, пишатися цим росіянам залишилося вже недовго.

З любов’ю, редакція сайту