Про ціну, яку доводиться кожному вірному платити у своєму слідуванні за Христом, роздумує священик Сергій Круглов . . .

«І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.

І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі» (Мк. 8:34-9:1).

Євангеліст Марко розповідає, що Ісус виховував Своїх учнів для Царства Божого поступово. І от вже вони, нарешті, сповідували Його – Месією, довгожданим помазаником Божим і спасителем Ізраїлю.

Неважко уявити, які мрії плекали учні: правовірний юдей з материнським молоком вбирав уявлення про те, що Месія, Машіах – звитяжний блискучий цар, який явить себе в земній силі і славі, винищить ворогів Ізраїлю і встановить панування Бога Єдиного по всій землі, панування – суто земне, за образом великих імперій.

Сила армії, багатство казни, міць переконання ідеологічного апарату, матеріальне процвітання Ізраїлю – усе це мало, волею чи неволею, привести народи землі до підпорядкування Ізраїлю, а через це – до поклоніння Богові Єдиному, Богові істинному, чи це не блага і гідна мета?!

І тут Ісус розкриває учням сенс служіння Месії. Він говорить про те, що Йому належить не очолити армію вірних і не завоювати трон – Йому належить бути схопленим, відданим – причому власними співвітчизниками і єдиновірцями, старійшинами народу Ізраїльського – на ганебну смерть, померти на хресті і через три дні воскреснути.

І станеться це не через рокову помилку, не як прикра перешкода на переможному шляху Машіаха, не стільки за злою людською волею, скільки за Божою волею. Петра, улюбленого учня, який обурився такими словами і став перечити, Ісус різко і гнівно відчитав, сказавши: «Геть з очей, сатано! Ти думаєш не про Боже, а про людське і земне!»

Звичайно, Ісус назвав тут Петра не злим демоном, слово «сатана» арамейською означає «той, хто опирається», але проте однозначно дав зрозуміти: шлях спасіння Ізраїлю, спасіння всього світу від влади гріха і смерті, шлях пришестя Царства Божого – це шлях приниження і страждання, шлях хреста, і Він Сам, Ісус, Син Божий і Син Людський, першим вступає на цей шлях, повністю розділяючи волю Отця Небесного.

«Хто хоче бути зі Мною, хто любить Бога і жадає пришестя Його Царства – той візьми хрест свій і йди за Мною». Ці слова Христові – програма життя для Його вірних дві з гаком тисячі років, такими залишаються вони для нас з вами і сьогодні.

Якщо ми з вами в основу своєї християнської віри прагнемо покласти земний успіх, процвітання, силу і владу – ми обманюємо самих себе, створюючи замість християнства черговий ідол, яких було чимало в людській історії. Логіка слідування за Христом неминуче приведе нас у протистояння пристрастям, тобто силам, що керують зіпсованим людським нутром, що отруїли і громадські стосунки і багато в чому перетворили політику, культуру, побут – усі галузі земного буття людини – у подобу пекла.

Ця логіка приведе нас на хрест, когось – на явні муки, ми бачимо сьогодні немало прикладів гонінь на християн у різних країнах. А когось – на непомітний, але тяжкий хрест щоденного примушування себе до вчинків за заповідями Христовими, до подолання в собі пристрастей і похоті, що вважаються у світі цьому, – природною нормою.

Сам Господь підбадьорює нас – далі Він каже, що вірні ще не встигнуть скуштувати смерті, як побачать славу Царства Божого. Ми знаємо з Євангелія, що буде далі: попереду – сходження з учнями на гору і явлення ним цієї слави. Але ми не повинні забувати: і Преображення, і Воскресіння, і перемога над смертю – хресний шлях до них лежить через Голгофу.

Автор: священик Сергій Круглов

Зміст