Про що таке справжня свобода в її біблійному розумінні і яка ціна рабства, роздумує редакція сайту . . .

«Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали» (Ін. 10:10), – запевняє Христос кожного, хто зголоситься повірити в Нього як Бога і особистого Спасителя. Але надлишок життя, життя з подостатком неможливі без особистісної свободи людини. І це не має дивувати, адже «Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода» (2Кор. 3:17). А от із сприйняттям свободи в багатьох людей виникають певні труднощі. Які саме? Спробуємо розібратися.

Передусім особистісна свобода – це відповідальність і зовсім не вседозволеність. Деякі люди помилково вважають, що особистісна свобода – це анархія, можливість робити все, що заманеться, без загрози покарання, і через це зневажають свободу і відкидають її. Але особистісна свобода має на увазі і повагу до особистісної свободи інших людей і через це справжня свобода несе мир і розвиток, а зовсім не війну і руйнацію. Війну і руйнацію якраз несе рабство, противага свободи, з якою рабство провадить запеклу війну. І от на цьому треба зупинитися детальніше, адже сьогодні і останні вісім років якраз на просторах України точиться боротьба між свободою і рабством, а все через те, що Україна вирішила позбутися більш ніж трьохсотрічного московського рабства, а рф, правонаступниця Московії марно намагається запобігти цьому.

Люди бояться свободи, адже як велося раніше, свобода – це відповідальність за власні дії, і, що найголовніше, можливість здійснювати їх. А от першого, і тим більше другого, люди бояться настільки, що готові віддати свою свободу будь-кому в обмін… та на будь-що: «стабільність», «російську пенсію», невідомо якісь «перспективи», «щоб не було війни» (але вона все одно буде), одним словом на будь-що, щоб не приймати самим рішення. І, що найцікавіше, люди потім усіма силами захищатимуть цей вибір. При чому до такої міри, що виходить цілком парадоксальна ситуація: всім відомо, що свобода має свою ціну, і українській народ платить за неї, але рабство має ще більшу ціну, чому свідками ми всі є – адже те, скільки довелося рф і її населенню, що сумує за срср, заплатити за свою «стабільність», а точніше рабство, навіть не можна прорахувати: вони просто «заморозили» власний розвиток і майбутнє, фактично знищили його.

Так, сьогодні Україні тяжко, але що поробиш – така плата за ностальгію багатьох її жителів за «багатим» срср, проте це визвольна боротьба українського народу за власне майбутнє, за можливість жити у вільній країні, де кожна людина матиме свободу своєї особистості в її біблійному, а не в рабському розумінні. «Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?» (Рим. 8:31), – якщо Україна і далі боротиметься за свободу особистості кожної людини, яка проживає на її землі, то вона неодмінно переможе, бо рабство ніколи не зможе подолати потяг до свободи, як пітьма ніколи не зможе здолати світло. Чим засвідчив Своїм життям і воскресінням Господь Ісус Христос: «У Ньому було життя, і життя було світлом людям. І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін. 1:4,5).

Редакція сайту

Усе по темі: Пасха