Ціна правди

Іоанн Хреститель викриває царя Ірода, Джованні Фатторі

Про ціну, яку часом доводиться платити за слідування за Христом на прикладі постаті пророка Іоанна Хрестителя, роздумує Михайло Лукін . . .

Боже покликання… Воно може відбуватися в кожного по різному. Для одних це була відповідь на вкрадливий Божий стукіт у двері їхнього серця (див. Одкр. 3:20). Для других – це було Боже звертання в голосі їхнього сумління, а можливо, як це сталося у випадку Самуїла, і безпосередньо голос Божий. Для третіх – це було з’явлення Бога в славі, як це свого часу сталося з пророком Ісаєм (див. Іс. 6:1-5) чи з’явлення Ангела Господнього, як це було, наприклад, з Гедеоном. Варіанти Божого покликання можуть бути різними, лише, бажано, щоб відповідь на це покликання була ствердною, щоб люди не залишилися до нього байдужими, інакше… В іншому разі немає особливого сенсу нарікати на свою долю, і, тим більше, звинувачувати у своїх негараздах Господа Бога.

«Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий» (Мф. 11:28-30), – запевняє Христос. Але чомусь люди не хочуть Божого блага і Його тягаря, хоча він за Господнім запевненням – легкий, а натомість намагаються впоратися власними силами, щоб зазнати чергових падінь і невдач, і в підсумку залишитися біля «розбитого корита», якщо не в цьому житті, так у житті вічному, що погодьтеся, більш суттєвіше.

Але не треба відразу звинувачувати людей у маловір’ї, адже відповідь на Боже покликання несе за собою неабиякі ризики. Ризики, про які багато людей, якщо не знають, то принаймні, здогадуються: «Якщо Мене гнали, то гнатимуть і васПрийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові» (Ін. 15:20; 16:2), – адже ці Христові слова зверненні під час Тайної вечері до учнів зовсім не втратили своєї актуальності і сьогодні. Численні переслідування вірних протягом історії аж по нинішній день, свідчать, що слідування за Христом має свою ціну, часом – максимально можливу: життя вірного. Та і Христос ніколи не приховував її від оточуючих: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8:34). А хрест… – це сьогодні він може бути прикрасою, а в новозавітні часи – це було знаряддя страшної страти. Так що ніколи слідування за Христом не було легкою прогулянкою. Навіть у ті часи, коли заклик про слідування за Ним фактично ще і не пролунав.

Як таке взагалі може бути? Відповідь на це питання подає нам Предтеча Господній, Іоанн Хреститель, який прямо заявляв цареві Іроду: «Не годиться тобі мати жінку брата твого» (Мк. 6:18). За що і поплатився власною головою… І до чого тут слідування за Христом? – спитаєте ви. А до того, що згідно слів Христових: «Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне» (Мф. 5:10), а далі в Нагорній проповіді Спаситель додає: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його» (Мф. 6:33). От за ту правду Іоанн і постраждав, сподобившись потрапити до Небесних осель.

Так, шлях слідування за Христом тяжкий і тернистий, але «і вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести» (1Кор. 10:13). Так що варто все ж таки довіритися Богові і не поступатися принадам, які пропонує світ, бо «видиме – дочасне, а невидиме – вічне» (2Кор. 4:18). І саме до цієї вічності все своє життя прагнув пророк Іоанн Хреститель, не побоявшись заради правди Божої віддати власне життя, щоб натомість отримати життя вічне.

Автор: Михайло Лукін