Хрест завжди посередині

Про ціну, яку довелося заплатити Христу і про ставлення людей до цієї жертви роздумує біблеїст Андрій Десницький …

Ми звикли говорити, що хрест з’єднує небо із землею, але є в ньому ще і горизонтальна перекладина, протягнута і до того, хто праворуч, і до того, хто ліворуч. І правим, і лівим одночасно.

Той, справжній Хрест був лише одним із трьох: разом з Ісусом страчували двох розбійників. Один з євангелістів, Лука, звертає увагу на таку деталь: один з розбійників знущався з Ісуса, другий – просив згадати його в Царстві, і Христос обіцяв йому навіть більше того. А тому, хто ганьбив, Він просто нічого не відповів.

Як вчинила б на Його місці всяка нормальна людина? Зрозуміло, обурено пояснювала б безрозсудному розбійникові, у чому той був неправий, викрила б його в злочинах. І навіть розсудливому поставила б певні умови: це що ж, так просто, відразу в рай? Без покаяння, без подвигів благочестя, без твердого наміру виправитися? Та ти сам розумієш, що накоїв, що тепер просиш?

Але, можливо, і не стали б ми це пояснювати з хреста, бо на хресті всякий вдих – мука, і багато не наговориш. Залишається сказати тільки най-най головне, і от один з розіп’ятих проклинав Того, Хто був поруч, сподіваючись так полегшити власний біль, другий просив згадати його, а Третій – Третій сказав про рай. Тут вже що і для кого було важливе.

А ще вся ця історія сталася в країні, де йшла напружена політична боротьба. З одного боку – Пилат і легіонери, велика і жахлива Римська імперія. Вона принесла скореним народам чудові дороги і громадські будівлі, дала їм мир і захист від зовнішніх ворогів, вона сприяла економічному розквіту і культурній взаємодії… але на будь-яку реальну чи уявну загрозу Рим відповідав неспіввимірним застосуванням сили. Не лише меч легіонера, але і саме знаряддя ганебної і тяжкої страти, хрест – адже це римський винахід.

Крім того, римляни були язичниками, і Єрусалимський храм, і те богослужіння, яке в ньому звершувалося, були для них чимось безглуздим і просто небезпечним. Вони готові були терпіти це лише до часу, а там… за першої слушної нагоди готові були поставити на його місці храм свого Юпітера і стерти з лиця землі це підозрілу єдинобожість. Вони були по один бік Хреста, ці римляни.

А по другий стояли юдеї, які вірили в Єдиного Бога і прагнули незалежності від Риму. До цього народу належали великі царі і пророки старовини, та і сам Ісус, саме до нього Він був посланий, у першу чергу, та і як міг Бог забути Свій обраний народ?

Тільки освічені фарисеї зневажали священиків-саддукеїв, а ті з підозрою ставилися до цих високолобих вискочок, а заразом і до зрадників-іродиан, прибічників правлячої династії і посібників римської окупації. І всі вони разом зневажали простий народ. А ще були зилоти, борці за незалежність, які хотіли підняти повстання проти римлян і увергнути свій народ у криваву бійню, з якої він просто не міг вийти переможцем… через декілька десятиліть їм це цілком вдалося, Єрусалим і храм тоді були зруйновані, а народ – розсіяний по всій імперії.

Адже потрібно було зайняти принципову позицію! Натовпи вимагали від Ісуса повести їх на римлян, учні чекали, кого Він призначить першим і другим міністрами у Своєму уряді (посадить по правий і лівий бік). А римляни чекали принципової відповіді щодо царської влади, яка, звичайно, належить тільки цезареві, і, зрозуміло, про податки, які належить платити. Хіба не потрібно було кожному пояснити, у чому він неправий?

Христос і зайняв найпринциповішу позицію – на Хресті. По праву і ліву руку виявилися розбійники, а данина римському праву була сплачена найвища, яку тільки можна було уявити. І все одно всі залишилися невдоволеними.

Коли ми, християни, говоримо про «несення свого хреста», ми, по-моєму, рідко замислюємося про те, що робимо. Ні, це не про те, що чоловік п’є чи дружина сварить, що теща з поганим характером, або подруги обманюють, що грошей мало, на роботі прикрості і зі здоров’ям не все гаразд. І вже зовсім несхожі на справжній наші ювелірні хрести з багатими прикрасами.

Хрест – це, наприклад, про те, що тебе тягнутимуть в один і в другий табір, де всім усе ясно, де вже ненавидять і зневажають. А тобі доведеться залишатися посередині. Від тебе вимагатимуть ясного звіту за всіма позиціями («що є істина?», чи «платити податки кесареві?»), але через те, що твоя думка цікава – а через те, що за неї тебе буде можна покарати. І так далі, за всіма пунктами, і платити, платити, платити доведеться буквально за все, але, передусім, – за право залишатися собою.

Не думаю, що особисто моя відповідь на цей виклик буде завжди гідною, але це не так вже і важливо: Христос усе вже зробив для нас, і ми можемо лише стояти біля підніжжя найголовнішого Хреста, що вирішив головне в нашому житті.

Автор: Андрій Десницький