Про можливі причини страждань певних людей у світі на основі біблійних прикладів, розповідає біблеїст Андрій Десницький . . .

Ми бачимо, що практично всі євангельські історії про інвалідів і тяжкохворих людей – це оповідання про те, як їх зцілив Христос. “Зцілення” – замислимося над цим словом. Саме його звучання підказує нам: це відновлення цілісності людини, її духовного, душевного та тілесного здоров’я. Згідно з біблійним поглядом на світ, смерть, і відповідно хвороби, ввійшли у світ через людський гріх: в Едемському саду Адам і Єва не були підвладні стражданням.

Детальніше роздумує про це в 8-му розділі Послання до Римлян апостол Павло: не лише людина, але взагалі «всі істоти разом стогнуть і мучаться донині» (Рим. 8:22). Дійсно, тваринам так само відомі страждання, хвороби і смерть. Павло не розкриває жодних деталей, бо, можливо, і сам не знає їх, але виражає тверду впевненість, що причиною такого стану став людський гріх і що в Царстві Божому нічого подібного більше не буде.

Але якщо причина страждання – гріх, то, ймовірно, кожна людина, яка страждає, несе покарання за якийсь конкретний свій проступок? Саме тому розслабленому, який пішов від Ісуса з ліжком під пахвою, пізніше Він сказав, зустрівши його в храмі: «Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого» (Ін. 5:14). Втім, ці слова звучать вже після зцілення, і можна подумати, що перед людиною, яка отримала довгоочікуване зцілення, виникло надто багато спокус – про їх небезпеку і попередив її Ісус.

Іншим разом Він проводить цей зв’язок між гріхом і хворобою більш прямим і безпосереднім чином. Коли до Нього принесли ще одного розслабленого, Він прямо сказав йому: «Прощаються тобі гріхи твої!» (Мф. 9:2).

Сказав демонстративно, щоб усі знали про Його владу прощати гріхи, а не тільки зціляти. І нам не залишається нічого іншого, як тільки визнати: так, у даному конкретному випадку хвороба була наслідком особистих гріхів хворого. Ми і з досвіду знаємо, що такі хвороби, як цироз печінки або наркотична залежність, виникають, як правило, внаслідок власного вибору самої людини.

Цілком можливо, що іноді і каліцтво чи інші хвороби служать свого роду наслідком певних вчинків самої людини, навіть якщо це і не очевидно з погляду медицини.

Але ми знаємо про безліч випадків, коли страждає людина, яка не скоїла жодних тяжких гріхів. Особливо яскравим прикладом служать діти: ну що вони могли накоїти такого, щоб їх так жорстоко покарати? А якщо вони вже народилися інвалідами, то про які гріхи можна говорити – про гріхи під час внутрішньоутробного розвитку плоду? Чи так вони розплачуються за гріхи батьків? Але тоді це несправедливо стосовно них!

Євангеліє теж не оминає стороною це питання. Іоанн оповідає, як одного разу Ісус проходив повз людину, сліпу від народження. Учні запитали в Нього: «Учителю, хто згрішив, – він чи батьки його, що сліпим народився? Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі» (Ін. 9:2-3). Він зцілив цього сліпонародженого, той прозрів і увірував в Ісуса, причому набув такої сміливості і довіри своєму Спасителеві, що без коливань визнав Його Сином Божим і прямо відстоював свою віру перед фарисеями.

За віру в Ісуса тоді вже відлучали від синагоги (по суті, робили людей такими ж ізгоями, якими були і прокажені), так що навіть батьки зціленого не наважувалися щось казати з цього приводу, але сам він був безстрашний.

Але все-таки яка дивна відповідь: не він згрішив, ні батьки його… Так само і біблійний Іов, який несподівано втратив і багатство, і дітей, і здоров’я, кидав Господові гіркий докір: “Ну за що ж Ти зі мною так?!”… Господь тоді не став відповідати Іову на питання “за що”, не відповів на це питання і Христос Своїм учням.

Проте Він відповів на інше, не поставлене питання: “Для чого страждання?” Уявимо собі, яке життя прожив цей чоловік, якби народився зрячим. Ймовірно, все в нього склалося вдало, одружився, народив би дітей, побудував будинок, працював би собі і радів життю. І відвернувся від Проповідника з Назарету, Який проходив повз нього: нема чого, ще відлучать від синагоги. Можливо, він не стояв би в натовпі з тими, хто кричав “розіпни Його!”, можливо, він взагалі був би на диво порядною і чесною людиною, справжнім праведником.

Але в його житті ніколи б не відбулася ця дивовижна зустріч з Господом і Спасителем, йому б просто не було про що Його просити, не було за чим до Нього звертатися.

До речі, приблизно те ж саме сталося і з старозавітним Іовом: Господь не відповів йому на численні “за що” і “чому”, але проте заговорив з ним, як ніколи не розмовляв раніше. Та й про що їм було раніше говорити? Іов жив праведно, приносив жертви, вимовляв молитви. І тільки коли грянула біда, він закричав, звертаючись до неба, він по-справжньому звернувся до Бога на “ти”.

Але кожен такий випадок – це таємниця самого страждальника, ми не маємо права тут ні про що судити. Проте до нас звернена інша частина Христових слів: «щоб відкрилися на ньому діла Божі». Діла Божі – це зцілення чи, щонайменше, допомога людям, які потребують допомоги, і зовсім не треба бути чудотворцем, щоб творити такі справи в міру своїх слабких сил і можливостей.

І коли людина починає так чинити, вона обов’язково переконується, як багато дає їй самій допомога цим людям, які, здавалося, не на що не здатні, – слабкі, як пастушок Давид, недорікуваті, як пророк Мойсей, але повні віри та надії, як той сліпонароджений.

Автор: Андрій Десницький

P.S. І ще одне, на нашу думку, дуже цінне зауваження, відносно того, чому Бог допускає страждання дітей.

У силу нашої порочної природи ми, так або інакше, поводимося як егоїсти, недосяжні співчуттям до чужого болю. Через стіну від нас можуть плакати, недоїдати і вмирати, і при цьому ми будемо сміятися, їсти та радіти життю.

Якщо ви пристрасно закохані в себе, у жодному разі не народжуйте дитини. Це великий ризик і загроза вашому “Я”. Краще обзаведіться собачкою… чи двома. З появою дитини, ви через неї стаєте досяжні Богом, тому що нарешті у вас з’являється скарб, рівнозначний вашому власному життю, а то і більш цінний, оскільки тепер ви живете тільки заради нього. Це смертельно небезпечно для вашого “Я”. Тепер Бог через цю дитину, як через замкову щілину, може досягти вас самих… Олександр Шевченко

Хрест завжди посередині