Що означають слова Апостола: «Вже не я живу, а живе в мені Христос»? Те, що в нього немає вже свого хотіння і помислів, але існують одне хотіння і помисли Христові; тільки сили тіла і дух були апостолові, а діяв Христос. Як же це трапилося? Просто: апостол відмовився від своєї волі і цілком підкорився волі Божій.

Як гілка не своїм живе соком, а соком дерева, так і ми, якщо хочемо жити істинно, повинні жити не своїм, так би мовити, рухом, а рухами, що витікають від Христа Спасителя. Його свята воля має стати законом життя нашого, що виключає всякий інший сторонній вплив, що входить у нас і приймає якість закону, що володарює і визначає. Акт рішучості на таку покірність волі Господній є прищеплення нас до Нього, як до дерева життя; а перебування в такій покірності є перебування в прищепленні до Нього, у спілкуванні життя Його, або в такому до Нього відношенні, за яким усе Божественне, що «потрібне для життя» (2Пет. 1:3), безперешкодно виливається від Нього в нас.

Влаштуйтеся так, і підуть у вас міць і сила моральна, облаштованість і благоплідність життя; і усе це почне робитися так, що ви самі не усвідомите, звідки що у вас береться, звідки ця розсудливість і винахідливість у засобах, це уміння розпорядитися ними і привести у виконання свого часу, у своїй мірі і у своєму місці. Таємниця такого життя от у чому: коли утворюється покірність волі Божій, що не роздумує, тоді «Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням» (Флп. 2:13); а де Бог, – чого там немає!

Таким чином, якщо хочеш такої досконалості і блага, то влаштуй життя своє так, щоб всякий твій крок, всяка твоя дія, внутрішня і зовнішня, були виконанням волі Божої, виконанням свідомим, але беззаперечним, – і отримаєш його. А для того от що зроби: вникни гарненько у свій стан і становище; потім розгорни слово Боже, вибери звідти усі правила, які переважно перед іншими йдуть до твого стану і положення, і визнач в усіх випадковостях життя твого. Визначивши ними, – як слід тобі діяти і яке мати розташування це, і поклади діяти не інакше, як за цим написаним, не роздумуючи про наслідки, приклавши навіть до першої рішучості термін: «до покладання життя», тобто хоч би померти, а не відступати від відкритої волі Божої.

Приміром, ви – чоловік і дружина; подивіться ж, що вам наказано від Господа, так і розташуйте життя: чоловіче, люби свою дружину, а дружино, люби і слухайся в усьому чоловіка. Ви – мати і батько: подивіться, як наказано вам діяти в слові Божому, і покладете собі неухильно діяти так, а не інакше. Ви син і дочка: довідайтеся, що написано про вас у Писанні, і благо вам буде, і станете ви юнаками і дівами, благовидними перед Богом і людьми. Прикладом же розгнузданих дівиць і юнаків не захоплюйтеся і знайте, що це богомерзкий, богосупротивний, проклятий спосіб життя і поведінки… Ти – суддя: подивися ж, як написано в слові Божому чинити суди, так і суди; ти – купець і торговець: подивися, як велено вести торги, так і веди; ти – слуга: подивися, що вказано слугам, за тим і чини. Словом, всякий детально довідайся, які йдуть до нього визначення волі Божої, і розгледь за ними життя твоє, розпиши усе це, як на картині, щоб для тебе ясно було – як і в чому виконувати волю Божу.

Визначивши таким чином, поклади потім виконувати те без роздуму і особливо не роздумуй про наслідки. У тому і полягає відмінна риса істинної покірності волі Божій, щоб, дізнавшись її, творити без роздуму. У цьому випадку кажи собі всякий раз у серці своєму: знаю, що от тут саме така воля Божа, і виконаю її неодмінно; а що потім буде, міркувати про те не моя справа. Господь, Який дав закон, усе бачить і подбає про наступне. І який би не стався випадок, відносно якого ти ясно знаєш волю Божу, завжди так тримай на душі; а як станеш роздумувати про наслідки, неодмінно зіб’єшся з правого шляху і схибиш.

Допустимо, наприклад, тебе образили; воля Божа відома: прости, – ну і прости без роздуму; а станеш роздумувати, що, мовляв, з цього вийде, – і розгубишся: підуть думки, що усі стануть вважати тебе безхарактерним, людиною без усвідомлення власної гідності; сьогодні, мовляв, образив один, завтра другий образить, а там третій – просто життя не буде; ну і скажеш: ні, не можна простити; треба постояти за себе, – і почнеш стояти, і піде сум’яття, – а чому? Через те, що воля Божа порушена; а чому вона порушена? Через те, що став роздумувати про наслідки. А скажи відразу: прощаю, так Бог велів, – і усім коливанням кінець. Адже у всьому світі Володар один Господь. Він усе бачить, і строгий виконавець волі Його ніколи не буде забутий Ним.

Візьміть св. мучеників: пропонували їм – або відречися від Христа, або ось тобі муки? Знали вони волю Господню на цей випадок: «Хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним» (Мф. 10:33), – і без роздуму про наслідки сповідували: ми – християни і Христа не зречемося, – і мужньо переносили муки всякого роду. А почни вони міркувати, що ось, мовляв, які страшні муки: не витерпиш; язиком, мовляв, я відречуся, але в серці залишуся християнином: потім покаюся, – ну і не встояв би. І дійсно, бували такі, яких збивали зі шляху правого подібні думки.

От і нині багато батьків розпустили в розгнузданості дітей своїх, – а чому? Не тому, що вони не знали, що треба тримати їх у страху Божому, а через те, що міркувати стали – що, мовляв, з того вийде, ким нас стануть вважати; нині вже усе так… і подібні безглуздості, – стали так міркувати, і розпустили дітей, і погубили їх. А якби поклали відразу: ні за що, ні в чому не ублажати їм; як велів Господь виховувати дітей, так і виховуватимемо їх, і ні на волосину не відступимо від волі Божої; та і дітей карали б, щоб вони і думати не сміли відступати в чомусь від батьківської волі, від порядків християнського життя, – якби, кажу, батьки чинили так, то не з’явилися б у нас такі неподобства, які скоро обернуть землю нашу на всесвітнє посміховище. З іншого боку, діти чому пустилися в розгнузданість? Через те, що міркувати стали, або, точніше, не міркувати, а йти за тим вітром, який у них у голові дме. Для них здається, що вони виявляють якусь там мудрість, а насправді вони лише повторюють історію праматері, що захопилася виглядом всезнання.

Нехай позбавить нас Господь від таких порядків – батьків від послаблення, а дітей від злого духу свавілля!

Спадщина святителя