Про псалмоспіви

Для чого уживають псалмоспіви? Бог, бачачи, що багато хто з людей є недбайливими, тяжаться читанням Священних Писань і неохоче беруть на себе цей труд, і бажаючи зробити цей труд бажаним та позбавити відчуття втоми, поєднав з пророцтвами мелодію, щоб усі, насолоджуючись гармонійністю наспіву, з великою старанністю підносили Йому священні піснеспіви. Бо ніщо, ніщо так не підносить і не окрилює душу, не відриває її від землі, не визволяє від тіла, не викликає бажання любомудрствувати і зневажати все житейське, як суголосний спів і гармонійно складена Божественна пісня.

Природа наша так насолоджується піснями і гармонійними наспівами і має таку до них схильність, що і немовлята, коли плачуть і бувають неспокійні, присипляються ними. Годувальниці, носячи їх на руках і ходячи туди-сюди, наспівують їм які-небудь дитячі пісні і тим приводять у сон очі їхні. Часто і мандрівники, у гарячий полудень, підганяючи під’яремних тварин, продовжують шлях зі співом, і цими піснями полегшують утому мандрівки. І не лише мандрівники, але й землероби, витискаючи виноградний сік, збираючи або очищуючи виноград чи роблячи щось інше, часто також співають. І мореплавці, працюючи веслами, роблять те саме. Навіть і жінки, коли прядуть і сплутану пряжу розправляють гребенем, деколи кожна окремо, а деколи всі разом співають яку-небудь пісню.

Всі ж: і жінки, і мандрівники, і землероби, і мореплавці роблять це для того, щоби співом полегшити трудність роботи, оскільки душа під звуки злагодженої пісні легше може переносити і нудьгу, і труд. Тому, оскільки душа наша має схильність до цього роду насолоди, щоби злі духи уведенням розпусних пісень не зіпсували всього, Бог для захисту від них установив псалми, від котрих буває й утіха, і водночас користь. Від світських пісень може бути шкода, загибель і багато інших бід, бо все те, що є в них поганого й аморального, проникаючи в душу, послаблює її і розбещує. Навпаки, духовні пісні приносять велику користь, велике повчання, велике освячення і слугують настановою для всякої любомудрості; тому що і слова їх очищують душу, і Дух Святий незабаром сходить у душу, котра співає ці пісні.

А що дійсно ті, котрі співають їх з розумінням, прикликають на себе благодать Духа, про це послухай, як говорить Павло: “І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста; а наповнюйтеся Духом”, далі вказує і спосіб виконання Духом: “Повчаючи самі себе, – каже, – псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших Господа” (Еф. 5:18,19). Що означає “в серцях ваших”? – тобто з розумінням, не так, щоб вуста промовляли слова, а душа всюди блукала за зовнішніми речами, але щоби душа дослухалася до того, що промовляє язик.

Як туди, де болото, біжать свині, а де квіти і пахощі, там живуть бджоли; так і туди, де розпусні пісні, збираються біси, а де пісні духовні, туди сходить благодать Духа і освячує вуста і душу. Кажу це не для того, щоби ви тільки хвалили мене, але щоби ви і дітей, і жінок навчали співати таких пісень не лише під час прядіння чи під час інших робіт, але особливо під час трапези. Оскільки диявол умишляє лихе переважно під час бенкетів, за допомогою насолоди, пересичення, непристойного сміху і душевного розслаблення; то особливо тоді і перед трапезою, і після трапези треба захищати себе від нього огорожею псалмів, і, вставши з-за столу, разом із жінкою та дітьми співати Богу священні пісні.

Бо, якщо Павло, маючи на собі нестерпні рани, носячи на ногах колоду і знаходячись у в’язниці, опівночі, коли всі спочивають особливо солодким сном, разом із Силою виспівував славослів’я Богу, і ні місце, ні час, ні турботи, ні бажання спати, ні втома від таких трудів і ніщо інше не змусило його припинити співати пісні; то тим паче ми, насолоджуючись благоденством і дарами Божими, повинні підносити Богові подячні пісні, щоби, якщо від насолоди і пересичення увійде в нашу душу що-небудь нечисте, співанням псалмів прогнати всі нечисті і порочні побажання.

І як багато хто із заможних, намочивши губку бальзамом, витирають нею столи, щоби, якщо залишиться від страв яка-небудь пляма, витерти її і зробити стіл чистим; так достеменно чинитимемо й ми, замість бальзаму наповнюючи вуста духовною мелодією, щоби, якщо від пересичення виникне в душі якась нечистота, змити її цією мелодією, і, вставши всі разом, будемо викликувати: “Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх” (Пс. 92:5). До співу псалмів нехай приєднається і молитва, щоби разом із душею нам освятити і самий дім. Бо як ті, котрі приводять на бенкети блазнів, танцюристів і розпутних жінок, прикликують туди бісів і диявола і наповнюють свої оселі безліччю безчинств, оскільки звідси походять чвари, блуд, перелюб і багато зол; так ті, котрі прикликують до себе Давида з псалтирем, через нього прикликають до себе Христа.

А де Христос, туди жоден біс ніколи не насмілиться не лише увійти, але й заглянути; навпаки, спокій, любов і всі блага поллються туди, як із джерел. Ті перетворюють дім свій на видовище; а ти зроби свою оселю церквою. Бо де псалом, молитва, тріумф пророків і Боголюб’язний настрій духу співаючих, – таке зібрання непогрішимо можна назвати церквою. Навіть якщо б ти не розумів сили слів, привчай принаймні вуста промовляти їх. І язик освячується цими словами, якщо вони промовляються зі щирістю.

Якщо ми набудемо для себе такий навик, то вже ні з волі, ні через лінощі ніколи не полишимо цієї прекрасної справи, бо навик спонукатиме нас навіть мимоволі щоденно здійснювати це прекрасне служіння. При такому співі, чи буде хто старий, чи молодий, чи з грубим голосом, чи зовсім не знайомий з суголосністю співу, у тому не буде жодної провини. Тут потрібна доброчесна душа, бадьорий розум, серце скрушне, помисел твердий, совість чиста. Якщо з цими якостями ти вступиш у святий хор Божий, то можеш стати нарівні з самим Давидом. Тут не потрібно ні псалтиря, ні натягнутих струн, ні смичка, ні майстерності і жодних знарядь; але, якщо захочеш, можеш зробити себе самого псалтирем, умертвивши члени плотські, настроївши своє тіло в злагоді з душею. Коли “тіло” твоє “бажає противного духові” (Гал. 5:17), але підкорятиметься його велінням і приводитиме їх у рух на цьому прекрасному і дивному шляху, тоді ти становитимеш духовну мелодію.

Тут не вимагається вміння, набуте довготривалою вправою, а потрібна лише тверда рішучість, і ми в найкоротший час набудемо досвіду. Для цього не вимагається ані особливе місце, ані особливий час, але на всякому місці і в будь-який час можна співати в думках. Чи ходиш ти на торговище, чи мандруєш, чи сидиш у товаристві друзів, – усюди можна зворушити душу, можна благати і мовчки. Так волав і Мойсей, і Бог почув. Чи ремісник ти? Сидячи в майстерні і займаючись роботою, ти можеш співати. Чи воїн ти, чи засідаєш у суді? Можеш робити те ж саме. Можна співати і без голосу, коли душа всередині видає звуки; бо ми співаємо не для людей, але для Бога, Котрий може чути серця і проникати в потаємну глибину нашої душі. Про це свідчить і Павло, коли говорить: “…Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними. А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих із волі Божої” (Рим. 8:26,27). Так він говорить не в тому сенсі, ніби Дух зітхає, але в тому, що духовні мужі, котрі володіють даруваннями Духа, молячись про ближнього і зносячи прохання, роблять це зі скрухою в серці і з зітханнями. Те саме робитимемо й ми, і щодня звертатимемося до Бога із псалмоспівами і молитвами. Амінь.