Милостиня є цариця чеснот, котра дуже швидко підіймає людей на саме небо, і найкраща заступниця. Велика справа – милостиня! Тому і Соломон вигукував: “Радість людині – добродійність її” (Пр. 19:22). Великий політ у милостині: вона розсікає повітря, минає місяць, підіймається вище променів сонячних, сягає до самих небес. Але й там вона не зупиняється; навпаки, проходить і небо, обтікає і сонми ангелів, і лики архангелів, і всі небесні сили і предстає перед самим престолом Царським. Навчися цього з самого Писання, котре говорить: “Корнилію! Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом” (Діян. 10:4). А слова “перед Богом” означають ось що: хоча в тебе багато гріхів, але, як милостиня – твоя заступниця, то не бійся; жодна з небесних сил не зупиняє її; вона вимагає обов’язку, тримає в себе в руках власне рукописання. Це голос самого Господа, що, хто зробив “це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили” (Мф. 25:40). Таким чином, скільки б не було в тебе інших гріхів, твоя милостиня переважає всі.

Хіба не знаєш у Євангелії притчу про десять дів, які, не маючи милостині, хоча і трудилися в дівоцтві, залишилися поза шлюбним чертогом? Були, говорить Писання, десять дів: п’ять нерозумних і п’ять мудрих; у мудрих був єлей, а в юродивих не було єлею, тому їхні світильники стали гаснути. Прийшовши до мудрих, нерозумні сказали: дайте нам єлею з ваших посудин (Мф. 25:1-8). Соромлюся я і червонію, і плачу, коли почую про діву нерозумну; червонію, коли чую, що вони названі так після такої великої чесноти, після подвигів дівоцтва, після того, як вони злетіли тілом на небо і змагалися з небесними силами, – перенесли жар і подолали полум’я пристрасті. Ось коли вони названі юродивими, і справедливо: бо, зробивши велике, переможені були малим. І прийшли, сказано, нерозумні, і сказали мудрим: дайте нам єлею з посудин ваших. А ці відповідали: не можемо дати вам, “щоб часом і нам, і вам не забракло” (8,9). І зробили вони це не через жорстокість і не через злобу, але через скрутні обставини часу, бо очікуваний був жених. Були й у нерозумних світильники, але в світильниках мудрих був єлей, а в тих не було. Адже дівоцтво є вогонь, а милостиня – єлей. Тому, як вогонь гасне, якщо не буде для нього підливатися єлей, так гасне і дівоцтво, коли не має милостині. Дайте нам єлею, сказали нерозумні, з посудин ваших. А розумні у відповідь їм: не можемо дати вам.

Це сказано не зі злості, а зі страху: “щоб часом і нам, і вам не забракло як би нам, коли всі ми намагаємося увійти, всім не залишитися поза чертогом. Підіть краще і купіть у тих, хто продає”. Хто ж продавці цього єлею? Бідні, котрі заради милостині сидять перед церквою. А за скільки продається він? За скільки хочеш; ціни не призначено, щоби ти не посилався на бідність. Скільки в тебе є, за стільки і купи. Є в тебе обол? Купи небо, не тому, що небо дешеве, але тому, що Господь людинолюбний. Немає в тебе і обола? Подай кухоль холодної води. “І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї” (Мф. 10:42). Предметом купівлі і продажу – небо, а ми не турбуємося! Дай хліб і візьми рай; дай мале і візьми велике; дай смертне і візьми безсмертне; дай тлінне і візьми нетлінне. Якщо би був ярмарок і на ньому продавалися б дешево і у великій кількості харчі, і багато чого можна було б придбати за малу ціну: чи не розпродали б ви майно і, залишивши все осторонь, чи не взяли б участь у тому торзі? І ось, де тлінне, там ви показуєте стільки ревності; а де йдеться про безсмертне, там ви такі недбайливі і безпечні!

Дай бідному, і, – нехай сам ти мовчатимеш, – тисячі вуст заговорять на захист твій, бо милостиня постане і захистить тебе: милостиня є викуп душі. Тому, як перед дверима церковними стоять посудини, наповнені водою, щоб ти мив руки: так поза церквою сидять і бідні, щоби ти омивав руки душі. Омив ти плотські руки водою? Омий руки душі милостинею. Не посилайся на бідність. Удовиця і в крайній бідності ввела в дім свій Іллю, і бідність не була перешкодою, але з великою радістю вона прийняла його; тому і отримала достойні плоди, і зібрала врожай милостині.

Але, можливо, ти скажеш: дай мені Іллю. Чому шукаєш Іллю? Господа Іллі даю тобі, і не живиш Його: як же ти прийняв би Іллю, якщо б знайшов його? Христос, Господь усіх, сказав: “Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили”. Якщо б цар покликав когось на вечерю і, коли б з’явились слуги, сказав їм: складіть йому велику подяку за мене; він нагодував і прийняв мене в дім свій, коли я був у бідності, він зробив мені багато благодіянь у час нужди: чи не кожний використав би і витратив усі свої гроші для того, кому цар висловив подяку? чи не кожний намагався б зблизитися і подружитися з ним? Бачили ви силу слова царського? Якщо ж у царя-людини воно має таку шану, то уяви собі, що Христос у той день звертається до ангелів і всіх сил і говорить: ця людина на землі ввела Мене в дім свій; вона зробила Мені багато благодіянь; вона прийняла Мене – мандрівника. Потім уяви собі завзяття серед ангелів, радість серед чинів небесних. Про кого Христос свідчить, тому як не мати сміливості перед ангелами? Так, браття, велика справа – милостиня. Полюбимо її, котрій немає нічого рівного; вона може і загладити гріхи, і звільнити від суду. Ти мовчиш – а вона стоїть і захищає; або, краще, тоді, як ти мовчиш, тисячі вуст дякують за тебе. От скільки благ від милостині, а ми не дбаємо і не турбуємося! Дай, за спроможністю, хліба. Немає в тебе хліба? дай обол. Немає обола? дай кухоль холодної води. Немає і цього? поплач з нещасним, і отримаєш нагороду; бо нагорода дається не за вимушену, а за вільну справу.

Зібрання повчань