Єрусалимський храм для єврейського народу був центром релігійного життя; місцем проживання Бога, Який з неба зійшов на землю; «маленьким раєм». Але з часом він перетворився в осквернене місце, базарну площу з шахрайськими, брехливими купівлею-продажем, де також з’явились свої «кантори» для обміну грошей. Це зло непомітно закралось і в храм. Згодом стало нормою, звичкою, навіть «необхідністю». Христос цього не стерпів. Єдиний раз в Євангелії бачимо Його, що так різко реагує.

Подібне повторюється і в наших християнських храмах. Дуже часто павільйони, кіоски займають більшу частину храму, і там іде торг, як на Хмельницькому ринку. А «святая святих» занедбана. Свічка, іконка головніше від живого Бога.

Також часто спостерігається, що під час Утрені, Вечірні, проповіді, а навіть під час самої Служби Божої люди між собою розмовляють про політику, худобу, вчорашню забаву… Чи тут тільки люди винні? А отець, який дає приклад, чи навчає про святість Божого дому?

* * *

Пригадую п. Марію зі Сихова у Львові. Коли вона інколи з’являлась у монастирі св. Онуфрія, то і мені хотілось кількома побожними словами з нею «перекинутися», сам забував, де я є. А вона тільки палець до уст приложить – і я все зрозумію. А потім на вулиці просить пробачення, «що в храмі не може зайве говорити з людьми, а тільки з Богом треба розмовляти».

Розважання на кожен день