«Не приймаю слави від людей». «Приймаєте славу один від одного».

Для Ісуса прослава Отця, а також правда є на першому місці. Він не займається підлабузництвом, не вживає подвійної мови. Так – так, ні – ні. Христос є простий, у Ньому немає лукавства, тому світ Його не сприйняв. Синедріон, зміїне кодло, засудив Його на смерть.

Подібно і св. Іван Хреститель славу Божу і правду поставив у центрі свого служіння. Не побоявся самого царя Ірода скартати. Поплатився головою.

Для більшості людей цей шлях заважкий. Що скажуть люди, коли я перестану вживати погані слова, пиячити з ними, не відповідатиму образою на образу?.. Навіть віруючі, йдучи до храму Божого, більше поступають так чи інакше, зважаючи не на Бога, а на людський осуд.

Деякі люди бояться йти до храму, бо там їх осудять, що не так одягнулись. А в них дорогої одежі немає. Людські язики отруйніші, ніж у гадюки. Хто нам дає право судити людину за вбранням? А, може, у неї душа чистіша від нашої в мільйон разів?

* * *

Підміняв я одного священика на Василіянській парафії два тижні. Мав досить вільного часу. Пішов у село, між люди. Заходжу на подвір’я старенької хати, розглядаюсь. Виходить бабуся, розговорились. До храму не ходить. Живе бідно, не має вишуканої одежі. А людські язики, гостріші від меча, осудять. Довгенько довелось мені пояснювати, що головне – Богові сподобатись, а не злим людям. Почали з того, що в будні просив приходити, коли людей мало. Відважилась і в неділю святу прийти. І внук з нею. Тепер у храмі почувається, немов удома. Перша приходить, остання виходить. Натішитись не може, що Бог її не прогнав. А люди… Проповідь я їм у неділеньку святу довго говорив… Стидно стало. На себе дивитись треба – яка душа, а не яка одежа. Дай, Господи, щоб допомогло!

Розважання на кожен день