Сила молитви

Крім апостолів і учнів, Ісус мав до помочі святих жінок, які допомагали Йому у виконанні Його місії. І сьогодні без тих святих, ревних мироносиць неможливо уявити собі життя парафії. Інколи вони є такі тихі, скромні, що ніхто не звертає на них уваги, і не здогадується, що на їхніх молитвах і постах тримається свята Церква.

* * *

Мешкала в Івано-Франківську добра християнка Василина. Життя її було непросте – переслідували різні хвороби, терпіння, які напевно ще більше облагородили її характер, бо не з наріканням, а з благодаренням підкорялась Божій волі. І була великою молільницею. Щодня вранці й увечері – у костелі, а в неділеньку святу цілий день проводила в храмі Божому. А діти, як діти – світ, робота, гості. Також обов’язок виховання внуків, хлопчика і двох дівчаток, більше ліг на її плечі. Дівчатка наче ангелики, хлопець же вдався в діда – впертий, навіть жорстокий. З роками зовсім перестав слухатися. А наша мироносиця Василина зі ще більшим болем і молитвою припадає до стіп Пречистої за внука. Прийшов час іти до війська, надіялися, що там зміниться. Та не сталось так, прийшов ще гірший. Недобрі друзі, алкоголь. Ніхто не знає, може, і рекет, і побої, і вбивства. А Василина тільки страждає і ще гарячіше молиться.

Вже і Україна стала вільною, і Церква наша. І Господь посилає дівчину-ангела на стежку нашого Миколи. Закохується. Беруть шлюб. Змінюється до невпізнання. Всі радіють у родині, можливо, його коханій дружині це приписують. А наша бабця Василина не і перестає молитися і дякувати Богові. Церков багато, священиків не вистачає – один на 4-5 парафій. І Микола, порадившись з дружиною, вступає в семінарію, вчиться на апостола Христового. Сьогодні є добрим священиком. Люди радіють за свого пастиря. І ніхто не догадується, що це Василина вимолила його в Бога, якій Бог дав у нагороду Царство Небесне.

Розважання на кожен день