Хто має одну благу справу, а іншої не має, така людина ще не досконала. Яка, наприклад, користь, скажи мені, якщо хтось молиться старанно, а милостиню подає не щедро? Або щедро подає милостиню, але займається здирством і утискає інших, чи подає лише на показ людям і заради похвали від тих, хто бачить? Або хоча подає милостиню з великою ревністю і для благодогоджання Богу, але тим самим вихваляється і хизується собою? Або впокорюється і дотримується постів, але при цьому сріблолюбний, користолюбний і, будучи прив’язаний до землі, вводить у душу свою матір усіх зол?

Бо коренем усіх зол є сріблолюбство. Будемо страшитися його, уникатимемо цього гріха. Сріблолюбство обурило весь усесвіт; усе привело до безладу; воно віддаляє нас від блаженного служіння Христу: “Не можете, – говорить Він, – служити Богові й мамоні” (Мф. 6:24); бо мамона потребує зовсім протилежного, ніж Христос. Христос говорить: подай потребуючому, а мамона: відбери в потребуючого; Христос говорить: прощай тим, хто зла бажає тобі і ображає; а мамона, навпаки, – умишляй зле проти людей, котрі аніскільки не ображають тебе; Христос говорить: будь людинолюбним і лагідним, а мамона навпаки: будь жорстоким і нелюдяним, уважай нізащо сльози бідних, і таким чином у день суду зробить страшним для нас Суддю.

Тоді всі наші діяння постануть перед нашими очима: ображені і оголені нами позбавлять нас усякого виправдання. Бо якщо Лазар, ніскільки не ображений багатієм, а тільки не отримавши від нього допомоги, став суворим його обвинувачем, і не допустив багатого отримати будь-яку милість, то скажи, яке виправдання будуть мати ті, котрі не лише не подають милостині зі свого майна, але ще й привласнюють собі чуже і розоряють будинки сиріт? Якщо ті, хто не наситив голодного Христа, накликали на голову свою такий великий вогонь, то ті, хто викрадає чуже, веде незліченні тяжби, несправедливо привласнює собі маєтки від усіх, яку отримають відраду?

Отже, викинемо із себе цю пристрасть; а викинемо, якщо подумаємо про тих, котрі раніше за нас робили іншим несправедливості, займалися здирством і вмирали. Чи не інші користуються їхнім багатством і трудами, тоді як самі вони зазнали покарання, мук і нестерпних катувань? Чи не найгірше це безумство – трудитися і піклуватися, щоби і за життя виснажуватися через труди і після смерті терпіти нестерпні покарання і муки, тоді як слід би і тут насолоджуватися благоденством (бо ніщо не приносить стільки задоволення, як милостиня при чистій совісті), і, після відходу в інше життя, там звільнитися від усіх зол і досягти незліченних благ. Як порок тут, ще раніше за геєну, зазвичай мучить відданих йому, так чеснота, ще раніше за царство, тут приносить насолоду тим, хто подвижничає в ній, тішачи їхнє життя приємними надіями і постійним задоволенням. Отже, щоби нам отримати це задоволення і тут, і в майбутньому житті, повернімося до добрих справ; таким чином сподобимося ми і майбутніх вінців. Амінь.

Зібрання повчань