«Я – Світло для світу».

Часом, коли служу Святу Літургію у вузькому колі, для молоді чи на реколекціях, одну з двох свічок на престолі задуваю. Хтось біжить знову запалити, бо думає, що сама згасла. Ще раз можу загасити. А потім на науці пояснюю, що не так Богові потрібне світло свічки, як світло нашого серця. І тисячі свічок не рівняються із серцем, яке горить любов’ю. Дай Боже, щоб на землі ніколи не бракувало живих світильників.

* * *

Іван Марія Віяней (1786-1859)

Ось про таку духовну свічку хочу розповісти – про св. Івана Марію Віянея. О 4-й годині ночі, коли село ще глибоко спало, він ішов до церкви, до кивоту. І так на колінах у молитві – аж до Служби Божої. Горячі його сльози текли на долівку. І після Літургії не залишав храму, продовжував молитву. Люди знали при потребі, де шукати свого пастиря. Часто його знаходили і в лісі, коли він клячав під деревом і боровся, як Яків, з Богом у сльозах. «Чим більше молишся, тим більше хочеться молитись», – казав іншим. Звичайно молитву поєднував з постом, коли в диявола хотів вирвати “велику рибу” – грішника. Велике його милосердя до інших зародилось ще в родині. У них у домі часто ночували бідні, деколи аж до п’ятнадцяти осіб. Бідних обслуговували найперше. На все життя Віяней зберіг до них велику любов.

Служба Божа була центром життя цього святого. Кожний рух біля престолу зраджував його святість. Один погляд на пароха з Арсу під час Служби навернув вже не одного грішника. Сльози, що майже безперервно текли по його обличчю, говорять дуже багато. «Я був вражений, коли бачив після освячення його підняті очі і руки до неба, і так тривало приблизно 5-ти хвилин в екстазі», – говорив один студент. Сповідь. Велика кількість паломників приходили висповідатись. Часом це йому забирало 16-18 годин. Віяней знав чим є гріх. Це – кат доброго Бога і вбивця нашої душі. Влітку в маленькій церковці, повній людей, коли була спека і страшна задуха, він часто непритомнів. Якщо наплив грішників зменшувався, то починав дев’ятницю за їхнє навернення.

– Отче пароху, не моліться так багато за грішників. Бачите, скільки їх облягає вашу сповідальницю? – говорили йому.

– Це правда, – відповідав святий, – але я маю такий звичай і думаю, що вже цього ніколи не залишу. Це – найкраща молитва.

Господи, пошли нам сьогодні таких ревних священиків і пасторів.

Розважання на кожен день