Франциск Салезький (1567-1622)

Про любов до Бога (1)

Євангельські читання минулого і теперішнього тижня розповідають про суперечку і впертість євреїв прийняти науку Ісуса. Тому ми в ці дні роздумуймо про Божу любов і просімо мудрості цю любов осягнути. Будемо говорити про 12 ступенів, по яких доходимо до найвищої любові Бога. «Щодо мене, – говорить св. Франциск Салезький, – не знаю іншої досконалості, ніж любити Бога цілим серцем, а ближнього – як самого себе. Кожна інша досконалість є фальшивою».

І ступінь. Уникати всякого легкого гріха. Боятися гріха більше, ніж хвороби, смерті чи війни. Хто цілий тиждень, місяць, а то й довше не поповняє легких гріхів, той знаходиться на високому ступені досконалості. Якщо хтось казав о. Миколаєві Лещинському, що любить Бога, то він питав, чи старається уникати повсякденних гріхів. І тоді, коли чув відповідь «так», то казав: «О! То ти справді любиш Бога цілим серцем».

ІІ ступінь. Така душа не дозволяє, щоб у серці загніздилась навіть найменша грішна пристрасть, тобто, досконала любов дуже ніжна і не дозволяє перебувати в серці того, що не подобається Богові. Хоч це порушення пристрасті дуже незначне, душа вже відчуває неспокій, біль, що його допустилася (гордість, заздрість, легке осудження ближнього).

ІІІ ступінь. Піддати себе насліпо, щоб Бог керував нами, вів нас, і швидко виконувати всі Божі натхнення, бажання. Наприклад, блаженна Агнета, яка протягом багатьох років втішалася великою єдністю з Богом, великим просвітленням розуму і серця, постійною пам’яттю про Бога, кілька разів проводила довгі розмови з приятелькою. Бог внутрішнім голосом говорив їй, щоб не марнувала цінний час. Але вона не послухала. І що сталося? Відчула велику пустоту. Внутрішня насолода зникла. Аж через багато місяців плачу і перепросьби знову повернувся попередній стан Божої ласки. Є душі, які тільки Богові належать.

Розважання на кожен день