П’ятий тиждень після Пасхи. Середа (Ін. 6:5-14)
Ісус помножує хліби
Можемо назвати щасливими тих людей, які їли чудесно помножений хліб. Та ще щасливіші ті між ними, які слухали Його науку і виконували її.
Найщасливішими є ми, що їмо не хліб, а споживаєм Його святе Тіло і Кров.
Мій Ісусе, покидаючи цей світ, Ти подарував нам не дорогоцінний витвір мистецтва чи зроблену Своїми руками столяра якусь річ, хоч це уже було б щось надзвичайне. Ні, Ти хотів дати щось більше – Себе Самого.
Коли принесли вмираючому Филипу Нері Святе Причастя, він вигукнув: «Ось моя любов! Дайте мені мою любов!»
Ісус одного разу сказав Своїй вірній слугині Маргариті з Упру після Причастя: «Гляди, Моя доню, на ніжне з’єднання між тобою і Мною. Нумо! Люби Мене, залишаймося завжди в любовній єдності і ніколи більше не розлучаймось!»
«Одне-єдине Причастя приносить більшу користь душі, ніж тиждень посту на хлібі і воді», – писав св. Вінкентій Ферії.
Ох! Яким полум’ям Ісус запалює тих, які приймають Його з побожністю біля престолу!
Свята Катерина з Сієни якось побачила нашого Господа в руках священика під виглядом вогненної кулі. І вона здивовано запитала себе, чому усі, запалені від цього серця, не перетворились у попіл?
Обличчя Рози з Лімни після прийняття Причастя випромінювало такий блиск, що аж осліплювало її, а її дихання було настільки гарячим, що рука не змогла цього витримати.
Святий Іван Золотоустий сказав: «Євхаристія – це вогонь, який нас проймає, і під час відходу від святого столу наші серця випромінюють полум’я, яке жахає пекло».