П’ятий тиждень після Пасхи. Четвер (Ін. 9:39-10:9)
Про любов до Бога (3)
VII ступінь. Часто підносити своє серце, щоб якнайскоріше з’єднатися з Богом у любові.
Коли душа серед терпінь буде підносити своє серце до Бога, то Господь наділить її особливими ласками. Тоді на молитві вона так з’єднується з Ним, що години минають, наче хвилини. Бог живе у ній. Пристрасті не мають сили над нею.
Блаженна Агнета, переповнена святими почуттями, забувала, що знаходиться між людьми, і взивала: «Де є мій Улюблений, моє Добро?»
VIIІ ступінь. Витривати в такому єднанні з Богом у часі посухи, коли здається, що Господь відступив від нас. Бог немовби ховається і душа поринає в темряву. Молитва, яка колись була насолодою, стає тепер холодною, нудною. Душа впадає в стан осхлості, не відчуває Божої присутності. Такий ступінь є болючий, але потрібний. Душа очищається від егоїзму, корисності, пізнає, що без Бога є ніщо, зернятко, порошинка землі.
ІХ ступінь. Споглядати Бога в глибині свого серця і постійно любити Його. Це – стан з’єднання з Богом, тобто існує в думці надприродне світло, завдяки якому душі відкривається присутність Бога; душа вдивляється в Бога, який у ній присутній. Цей стан може тривати по кілька днів і більше. Такий стан не перешкоджає виконувати свої обов’язки, навпаки. Відомі дві особи – отець Яків Альварез, протоігумен в Перу, який 25 років не втрачав стану Божої присутності; отець Петро Котон, сповідник французького короля Генриха IV. 10 років перед смертю отримав ще більшу ласку, тобто його душа чувала, у той час, коли він спав, і цілу ніч любила Бога найгарячішими почуттями серця.