П’ятий тиждень після Пасхи. П’ятниця (Ін. 10:17-28)
Про любов до Бога (4)
X ступінь. Завжди і у всіх випадках життя робити те, що є найдосконалішим і Богові милим. Не час від часу, а завжди. І це властиве душам, які вже дійшли до тісного єднання з Богом. Такою була св. Іванна Шанталь, яка все робила з послуху або натхнення Святого Духа. Часто молилася: «Говори, Господи, твоя слугиня слухає».
ХІ ступінь. Мати велике бажання терпіти для Бога. Всі терпіння приймати як особливі Божі ласки з любов’ю і радістю. Це стан душі, яка вже досконало ввійшла в єднання з Божою любов’ю. Це – життя Святих. Блаженній королеві австрійській Маргареті з’явився Христос і дав їй до вибору:
а) «нічого, крім погорди»;
б) «нічого, лише хвороби»;
в) «нічого, тільки великі переслідування».
Свята не тільки не настрашилась того подарунка, а з відвагою відповіла: «Господи, якщо Тобі до вподоби, беру всі три».
ХІІ ступінь. У всьому відрікатись своєї волі, а підкорятись Божій волі. До такого стану людина сама не дійде, тільки той, хто наділений особливими Божими ласками.
Св. Франциск Салезький навчає:
а) «Така душа повністю забуває про себе і очікує з великим бажанням серця, чого Бог хоче від неї.
б) Така душа померла для себе самої і бажає, щоб Господь жив і діяв у ній, як сказав про себе апостол Павло…».
Пам’ятаймо, що любов – це Божий дар, Божа ласка. Не силуймось самі, своїми зусиллями осягнути її. Щоб прийняти цей дар, потрібно очистити своє серце, щоб Божа Любов наповнила його. Побачивши наші старання, зусилля, Господь може нам цей дар дати. До покірного і розкаяного серця прихиляється Господь.
«Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!» (Лк. 12:49).