Гордість

Із сьогоднішньої євангельської розповіді бачимо ту ненависть, яку мають зарозумілі євреї до Ісуса. А причиною є гордість. Гордість про свою належність до вибраного народу.

Кущ, який ріс на вершині гори, був упевнений, що він більший від гори, бо вона в нього під ногами. Так само поступає гордий, який вважає себе більшим, кращим від інших. Гордий навіть Богові ставить свої умови. Сказав св. Вернард: «Віз, наповнений гріхами, але запряжений у покору, їде до неба. А віз, повний добрих діл, але запряжений у гордість, веде до пекла».

Отож, всі добрі діла гордої людини пропадають, бо вона звичайно шукає своєї слави, похвали.

Інший приклад подає Старий Завіт. Гордий Голіаф виступив проти покірного Давида і зазнав поразки. Гордо плив водами океану «Титанік» з написом: «Ніхто мене не переможе». І як скінчилась його історія?

Батьком гордості є диявол. Ось як описує пророк Ісая: «У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва – покров твій. Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи. А говорив у серці своєму: “зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на гор`і у зібранні богів, на краю півночі; зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього”. Але скинутий у пекло, у глибини пекельні. Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: “чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства, всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?”» (Іс. 14:11-17).

Репродукція робіт Гюстава Доре

Така є доля диявола і усіх, що престолом своїм поставили – гордість.

Розважання на кожен день